Кенаса (Вільнюс): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
Віленські караїми орендували житлове приміщення під молитовний будинок протягом кількох десятків років<ref name="vilno">{{Стаття|title=Благочестивые братья караимы!: [воззвание о пожертвовании на кенасу в Вильно]|видання=[[Караимская жизнь]]|place=М.|date=1911|місяць=декабрь|номер=7|pages=91}}</ref>. Бажаючи мати власну будівлю кенаси, вони звернулися до Віленського міського громадського самоврядування, яке безоплатно виділило караїмській громаді ділянку землі під будівництво в районі [[Жверінас (район Вільнюса)|Жверінас]] на вулиці Міський, 6<ref name="kobecki">{{Стаття|author=E. K. [Emil Kobecki]|title=Kienesa karaimska w Wilnie (Z powodu rocznicy poświęcenia)|url=https://jazyszlar.karaimi.org/article/Art.16.No.1.Jo.2|language=pl|видання=[[Myśl Karaimska]]|place=Wilno|date=1924|том=I|номер=1|pages=23}}</ref><ref name="kenesa">{{Стаття|title=Торжество закладки кенаса в Вильне : хроника|видання=Караимская жизнь|place=М.|date=1911|місяць=октябрь-ноябрь|номер=5-6|pages=121—125}}</ref>. На початку 1908 був організований «Комітет зі спорудження кенаси в Вільно», до якого увійшли: колишній [[Тракай|Тракайський]] [[газзан]] [[Малецький Фінеес Аронович|Фінеес Малецький]] (голова), Йосип Соломонович Лопатто (скарбник), Ромуальд Лопатто, брати Маврикій і Ахіезер Зайончковські, Адольф Шпаковський<ref name="stefan">{{Стаття|author=Stefan Gąsiorowski|title=Karaimi w Wilnie do wybuchu I wojny światowej|language=pl|видання=Almanach Karaimski|publisher=Bitik|place=Wrocław|date=2018|том=7|pages=67—82|doi=10.33229/ak.2018.7.03}}</ref>. Великий внесок в роботу комітету зробили Моше Дурунча та Альфонс Пілецький. Комітет організував збір пожертвувань на будівництво кенаси серед караїмів Російської імперії, упорядкував виділену ділянку землі, яку очистили від соснового гаю й обнесли дерев'яним парканом, і влаштував [[Сукка|сукку]] — приміщення для зустрічі свята [[Суккот]].
[[Файл:Karaite_Kenassa_in_Vilno_5.png|ліворуч|міні| Кенаса у Вільнюсі (план)]]
Свято закладки кенаси відбулося 30 жовтня (12 листопада) [[1911|1911 року]]<ref name="kenesa">{{Стаття|title=Торжество закладки кенаса в Вильне : хроника|видання=Караимская жизнь|place=М.|date=1911|місяць=октябрь-ноябрь|номер=5-6|pages=121—125}}</ref>{{Efn|За іншими даними перший камінь в фундамент кенаси був закладений ще 1908 року{{sfn|Kizilov|2015|p=174}}}}. На ньому були присутні члени місцевої й Тракайської громад, виконувач обов'язків трокайського гахама, старший газзан [[Фіркович Богуслав Нісанович|Ісаак-Богуслав Фиркович]], молодший газзан [[Дубинський Ананія Єфремович|Ананія Дубинський]] і голова Комітету [[
Будівельні роботи переривалися двічі: в 1913 році через брак коштів на закінчення внутрішніх робіт, а потім і восени 1915 року через [[Перша світова війна|німецьку окупацію]]<ref name="vilna">{{Стаття|title=Вильна : хроника текущей жизни|видання=[[Караїмське слово (журнал)|Караимское слово]]|place=Вильна|date=1913|місяць=ноябрь|номер=5|pages=22}}</ref><ref name="kobecki">{{Стаття|author=E. K. [Emil Kobecki]|title=Kienesa karaimska w Wilnie (Z powodu rocznicy poświęcenia)|url=https://jazyszlar.karaimi.org/article/Art.16.No.1.Jo.2|language=pl|видання=[[Myśl Karaimska]]|place=Wilno|date=1924|том=I|номер=1|pages=23}}</ref><ref> {{Стаття|author=Прохоров Д. А.|title=Молитвенные дома караимов в Российской империи в XIX — начале XX в.: К вопросу об изменении названия «синагога»|url=http://sefer.ru/upload/trudyXVIII_tom2.pdf|видання=Материалы XVIII ежегодной Международной конференции по иудаике|place=М.|date=2011|том=II|номер=35|pages=189}}</ref>. І тільки в [[1921|1921 році]] вони були відновлені. У новий комітет з будівництва увійшли: А. Абкович, М. Дурунча, Е. Юткевич, Е. Кальфа, Е. Кобецький, І. Козирович, І. Лопатто, А. Пілецький, Н. Робачевський, А. Шишман і З. Тинфович. Керували комітетом спочатку М. Дурунча, а потім Е. Кобецький. Освячення кенаси було проведено через два роки — [[9 вересня]] [[1923|1923 року]]. Однак зібрання вірян тут було дозволено проводити тільки в 1928 році, коли та був обраний перший газзан (в 1927 році обов'язки газзана виконував Пінхас Аронович Малецький).
| |||