Агрохімія: відмінності між версіями

Початок вивченню круговороту речовин у землеробстві був покладений у 30-х рр. 19 ст. французьким [[учений|ученим]] Ж. Буссенго. Він встановив, що [[конюшина]] і [[люцерна]] здатні збагачувати ґрунт на [[азот]]. У 1866 російський учений М. С. Воронін відкрив, що [[азот]] нагромаджується в бульбочках, які утворюються на [[коріння|коренях]] рослин під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. Німецький агрохімік Г. Гельрігель остаточно встановив, що азот [[повітря]] засвоюють мікроорганізми, які живуть у бульбочках на коренях [[бобові|бобових]] рослин. Німецький учений [[Лібіх Юліус|Ю. Лібіх]] (1840) створив теорію мінерального живлення рослин, яка відіграла велику роль у розвитку уявлень про живлення рослин і про добрива.

 

 

У Росії розвиток агрохімії зв'язаний з працями О. М. Енгельгардта (1888) по використанню фосфоритного борошна; [[Менделєєв Дмитро Іванович|Д. І. Менделєєва]] — ініціатора вивчення в ґрунтових умовах ефективності кісткового борошна, [[суперфосфат]]у і [[вапно|вапна]]; А. Є. Зайкевича (1888), який запропонував рядковий спосіб внесення суперфосфату; П. А. Костичева (1884), автора першого посібника з агрохімії. Великий вплив на розвиток агрохімії зробив [[Тімірязєв|К. А. Тімірязєв]]. У 90-х рр. 19 ст. за його пропозицією були збудовані перші вегетаційні будиночки, в яких ставились досліди по вивченню живлення рослин та їх удобрення. Відкриття в кінці 19 ст. великих покладів [[фосфорити|фосфоритів]] дало новий поштовх розвитку агрохімії. Була доведена можливість безпосереднього застосування розмелених фосфоритів як добрива і використання їх для вироблення суперфосфату. Велика заслуга в цьому належить радянському агрохіміку Д. М. Прянішнікову, а також П. С. Коссовичу.