Паїсій Величковський: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 133:
Ми завжди Вашій Вельможності за зроблені нашій убогості милостиві благодіяння з належною повагою уклінно дякували. Нині ж, усе більше й більше пізнаючи особливе Вашої Вельможності про нас, нужденних, щире милосердне піклування, вельми красно дякуємо, а разом із тим із великим здивуванням схвалюємо дароване Богом Вашій Вельможності добре розуміння. Адже стільком наклепникам і неправдомовцям, що повстали на убогу громаду нашу, не лише зовсім не повірили, але для кращого засвідчення наказали брату нашому Пахомію негайно йти до монастиря, і з уст його таке почули, що й на думку ніколи нам не спадало, і не снилося ніколи, яка неправда від заздрісників промовляється. Сильно дивуємося: звідки їм це приходить, щоб такі брехливі наклепи зшивати? І хто вони? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були прийняті до громади нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Господа, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово відповідь дати треба, то неправдомовці явно всіляко повинні бути покарані, бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду»! Але молимося до премилосердного Господа, нехай усіх тих, які ворогують і обмовляють нас, врозумить Своєю благодаттю і дарує їм прийти до розуміння істини та цілковитого покаяння від їхнього злого та заздрісного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жахливим чином! Нині про себе докладно, як є істина, оголошуємо, що я при здоров’ї, хоча й слабкому, знаходжуся, і браття живі й здорові, нерозлучно в спільножительстві перебуваючи. Збентеження ж або переміни в монастирі ніякої не було, і сподіваюся на милість Божу, що й не буде. Бо коли прийшли ми зі Святої Афонської Гори до Молдовлахії з п’ятдесятьма братами і були милостиво прийняті, від благочестивого господаря та Преосвященного митрополита цієї землі доручили монастир давній Драгомирну як найзручніше місце для чернечого спільножительного перебування, і дали його нам у повне володіння зі всім майном, що належить до цього монастиря. Потім, час від часу примножуючись, братія збільшилася, з благодаттю Христовою, до ста п’ятдесяти, з яких більша частина походить з руського роду, а найбільше ж — зі славнозвісного православного краю Запорозької Січі. Кожен займає своє місце на рукоділлях і послухах монастирських, у кравецькій та швацькій майстерні, в паламарці, на кліросі, деякі прийняли чернечий чин, деякі ж іще непострижені, у випробуванні перебувають за переданням святих отців випробовуючись, чи можуть понести чернецтво, а інші вже сподобилися за своїм достоїнством дияконського чину, які, стоячи в церкві перед престолом Божим, молять Господа про здоров’я та спасіння Вельможності Вашої та за все христолюбне Воїнство Запорозьке як за найближчих своїх благодійників. Усі ж вони, брати наші, сто п’ятдесят, живуть мирно, спокійно, без будь-якої крамоли та збентеження, один одного смиряючи та один одного шануючи, пов’язані любов’ю Христовою. Я також, наскільки врозумив Бог, за силою своєю маю старання правити всією спільнотою нашою та відкривати шляхи спасіння братії за переданням святих отців. І який благочестивий чин, від святих отців переданий, принісши зі Святої Гори, в спільножительній обителі нашій установили, той і до сьогодні цілком зберігається. Як і те, щоб не входити жінкам у монастир наш жодним чином, навіть і найшляхетнішим, це невпинно і ретельно пильнується, як знамення або печать Святої Афонської Гори, де спільножительство наше почалося. Усім же нашим спільножительним уставам та обрядам як сам благочестивий господар, так і Преосвященний митрополит і всі найславетніші властителі Молдовлахійської землі духовного та світського чину не тільки ні в чому не перешкоджають, але й вельми радіють цьому та схвалюють, і дбають, щоб і навіки так затвердити. Надають нам допомогу в будівництві монастирському та інших потребах, і ось недавно почали будувати нам деякі христолюбні пани молдовлахійські кам’яну лікарню з церквою теплою поза огорожею монастирською заради більш просторої будівлі та більшого спокою хворих братів, коли таке трапиться. Вислухавши це, Ви, Ваша Вельможносте, легко можете зрозуміти, наскільки брехливі ті наклепи, що від ворожих людей на нас зводяться, і майже сама сатанинська заздрість, тому що споконвіку ненависний ворог роду людського, не спромігшись сам собою всередині монастиря зробити якусь капость і збентежити стадо Христове, бо проганявся силою Христовою, відходить подалі на сторону та, знайшовши послідовників своєї волі, намовляє їх брехливі наклепи зшивати, щоби принаймні засмутити нас, та іншим благочестивим, які б могли мати звідси користь для душі, завдасть шкоди. Але, однак, і таким чином нічого не досягла заздрісна злоба його, як видно, тому що невимовним Своїм милосердям преблагий Господь вдунув Духом Своїм Пречистим у серце Вельможності Вашої, щоб не приймали тих брехливих наклепів, що зводяться на наше бідне спільножительство, і дарував нам Вельможність Вашу як особливого заступника та сильного захисника у всіх злобних підступах, які трапляються. Отож, дякуємо премилостивому Богу за те, що таку велику милість показує нам, убогим, через Вельможність Вашу. Разом із тим ревно молимо Його незбагненну благість: нехай, як Вельможність Ваша нас бідних та убогих захищає, так захистить і збереже на многії літа Вельможність Вашу, найособливішого нашого премилостивого благодійника, від усяких злобних і ворожих підступів, душевних і тілесних, і дарує у благоденстві та міцному здоров’ї душеспасительно всі дні Вашого життя проводити. У майбутньому ж віці нехай удостоїть Небесний Цар слави того вічного блаженства, яке Він найбільше обіцяє тим, хто милує убогих і захищає тих, що перебувають у напастях. При тому ж смиренно в нашому до Вельможності Вашої писанні повідомляємо й інше таке ж писання до всього православного козацтва Війська Запорозького, і вельми смиренно просимо Вашу Вельможність, нехай воно буде прочитане за велінням Вашим у церкві Січовій Запорозькій Свято-Покровській при всьому христолюбному зібранні. Іще для кращого засвідчення посилаємо з братом нашим монахом Пахомієм від громади нашої чесного ієромонаха Софронія та найпокірніше просимо, як цим, так і всім тим братам нашим, що залишилися, протягом того часу, аж доки зможуть вони зібратися в дорогу, щоби повертатися до монастиря, являти всяку вашу благодійницьку милість і любов, та в потребах, що виникають, надавати щиру, турботливу допомогу.Ми ж, згідно нашого обов’язку, за ваше до нас милосердя і численні благодіяння будемо повсякчасними та незабутніми молитвениками до преблагого Владики при Святій Божественній Тайній Жертві. При цьому, віддавши себе милості й любові Вельможності Вашої, з превеликим шануванням нашим у надії залишаємось назавжди.
З найщирішими побажаннями Вашій Вельможності, нашому всемилостивому благодійнику і доброчинцю, всіх тимчасових і вічних благ Ваші невпинні богомольці, Молдовлсосійської спільножительної Зішестя СвятогоьДуха обителі Драгомирни будівник ієромонах Паїсій зі всією у Христі братією. 1768 року, червня 2. З Молдовлахії.
== Вшанування пам'яті ==
|