Джеффрі Монмутський: відмінності між версіями

«Історія королів Британії» — написана близько 1138 року. Робота присвячена [[Граф Глостер|графу Глостера]] Роберту, незаконнонародженому сину [[Генріх I Боклерк|Генріха I]]. Як стверджував сам Джеффрі Монмутський, «Історії королів Британії» — це історія Британії від заселення її [[Брут I Троянський|Брутом]], нащадком [[Еней|Енея]], і аж до цілковитого підкорення острова [[Сакси|саксами]] у VII столітті. Серед багатьох інших королів (білшістьбільшість з яких не підтверджені документально), Джеффрі хронізує життя короля [[Лайр Британський|Ліра]], кінець якого є більш веселим, аніж це зображено у Шекспіра, адже він знову здобуває своє королівство та карає узорпаторів; Белінуса, який роззоряєрозоряє Рим; Артура, що відбиває інвазію саксонців та підкоряє Рим. Секція про [[Король Артур|короля Артура]] є найбільшою частиною «Історії королів Британії» (3 частина всього твору). Правління Артура — славне і взірцеве, але й воно мусить закінчитися. Після смерті Артура (542, згідно з Джеффрі) приходить повільний занепад, адже британці втрачають управління островом і врешті-решт здають його саксонським загарбникам. Кадваладер, останній король Британії, визнавав, що Британія заслужила втрату свого острова. Він розглядав цю подію як покарання Бога за їхні гріхи.