Паїсій Величковський: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 115:
'''1-й лист від 2 червня 1768 року'''
Вельможному Його Милості панові преславного Війська Запорозького Отаману кошовому, також і високоповажним та найшляхетнішим їх Милостям пану судді, пану
писарю, пану осавулу, старшині військовій та шляхетним
їх Милостям панам отаманам курінним і всьому преславному, і благочестивому, і премилостивому Війську Запорозькому, нашим премилостивим благодійникам.
Благодать і мир від Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, і в Господі радійте. Маючи в незабутній пам’яті безліч благодіянь від вас,
наймилостивіших благодійників наших, як тих, що були зроблені раніше, коли ми перебували на Святій Афонській Горі, так і тих, що робляться нашій убогості та бідності нині, коли ми з Божої волі переселилися звідти в Молдовлахійську землю, ми уклінно дякуємо і ніколи словом і серцем за таке ваше милостиве добродіяння та
щире милосердне піклування про наше убоге спільножительство дякувати не припинимо. Бо настільки рясне благодіяння ваше до нас і любов, що відкрито повстала заздрість, яка має звичку переслідувати всяке добре починання. Дивуємося ж ми вельми
сильно: звідки на нашу убогу громаду такий наклеп і така неправда походить, що навіть на думку не спадало нам, коли те почули від прибулого брата нашого монаха Пахомія, і хто вони, що брехливі наклепи зшивають? Хіба ті, які за деяку помічену в них непостійність не були прийняті до спільноти нашої, або ті, які сохнуть від заздрощів, таємно навчаючись від ворога роду християнського, що завжди ненавидить добро. І як вони не страшаться Господа, Який говорить: «За пусте слово дасте відповідь у день судний»? Якщо ж за пусте слово треба буде дати відповідь,
то неправдомовці явно всіляко покарані будуть. Бо написано: «Погубить Господь усіх, хто говорить неправду». Але молимося до премилосердного Бога, нехай врозумить Своєю благодаттю всіх тих, які ворогують і обмовляють нас, і дарує їм прийти до розуміння істини та цілковитого покаяння від їхнього злобного умислу. Щоб вони, цілком віддавши себе злобі, й самі не загинули жахливим чином. Отож, нині наймилостивішим благодійникам нашим, усьому славнозвісному православному Війську Запорозькому, докладно, як є істина, оголошуємо: «Нехай замовкнуть уста неправдивих!» Я, хоча й при слабкому, та все ж при здоров’ї знаходжуся та керую з Божими настановами за переданням святих
отців нашим спільножительним монастирем, наскільки дозволяє сила моя. Цей монастир, який зветься Драгомирна, що знаходиться у пристойному для громади місці, був виділений нам благочестивим господарем Молдовлахійським та Преосвященним митрополитом, коли прийшли ми з п’ятдесятьма братами зі Святої Афонської Гори, у повне володіння зі всім майном, що належить до цього монастиря. Брати ж наші, як ті, що прийшли зі Святої Афонської Гори, так і ті, що тут до нас долучилися, кількість яких нині є сто п’ятдесят, живуть мирно, спокійно, підкоряючись заповідям Христовим. Більша частина з них походить з руського роду, а найбільше ж зі славнозвісного православного краю Запорозького. Кожен займає своє місце на рукоділлях та послухах монастирських, деякі з них уже пострижені до чернечого чину, деякі ж іще у випробуванні перебувають, випробовуючись за переданням святих отців, чи можуть понести чернецтво. Інші ж із них уже сподобилися за своїм достоїнством дияконського та священицького чину, які, стоячи в церкві перед престолом Божим, ревно молять Господа про здоров’я та спасіння всього христолюбного Війська
Запорозького як найближчих своїх благодійників. Збентеження ж або переміни в монастирі нашому ніякої не було, і сподіваємося на милість Божу, що й не буде. Тому що всім нашим спільножительним уставам та
обрядам, які ми, принісши зі Святої Афонської Гори, встановили за переданням святих отців у виділеному нам монастирі, як сам благочестивий господар і Преосвященний митрополит, так і всі найславетніші властителі Молдовлахійської землі духовного й світського чину не тільки ні в чому не перешкоджають, але й вельми радіють цьому та схвалюють. І бажають, щоб і навіки так затвердити, і того знамення Святої Афонської Гори, де колись спільножительство наше почалося, аби жінкам жодним чином,
навіть найшляхетнішим, у монастир наш не входити, не відкидають, але й дуже про це благоволять, і сприяють
у будівництві монастирському, в розбудові келій, оскільки братію, що збільшується благодаттю Христовою, вже не вміщають келії. Коли ж побачив споконвіку ненависний ворог роду людського таку кількість братій, що у Христі поєдналися,
що ходять у смиренності та простоті, що стараються виконувати заповіді Христові, що тісним і скорботним шляхом ідуть, і церкви Божественні та обителі, що належним начинням благоліпно прикрашаються, почав заздрістю терзатися й давню злобу виголошувати. Не маючи змоги
всередині спільноти створити якусь капость і збентежити стадо Христове, бо проганявся силою Животворящего Духа, знайшовши на стороні послідовників своєї волі,
почав намовляти їх складати брехливі наклепи та ворожнечі, щоб так принаймні засмутити смиренне, Богом зібране спільножительство. Та іншим благочестивим, які б
могли мати звідси душевну користь, хоче завдати шкоди, щоб, відщепивши нас убогих від вас, наймилостивіших давніх наших благодійників, залишити нас нагих, босих, непокритих. І вас самих за ту велику милість, яку створили ви обителі нашій з ревності та любові Божої, позбавити вічної нагороди, а саму церкву Божу залишити неприкрашену, як належить, пристойними, благоліпними
святими сосудами та священними одежами, які велику душевну користь подають усім, хто добре дивиться, коли вони бачать таку велику славу й окрасу церковну в нарочиті Божественні дні. Бо розмірковують, наскільки ж
більше прикрасить Бог у майбутньому тому нетлінному віці прикрасою тих, хто любить благоліпність храмів Божих.
Але дякуємо всемогутньому Богу, що наставляє на добрий розум вас, вірних рабів Своїх, і просвітлює серця ваші розуміти істину і не приймати брехливих наклепів, що
приносяться від спільного християнського ворога. Отже,
і молимося до премилосердного Бога: нехай завжди дає вам бачити волю Його святу і нехай збереже вас в усі дні життя вашого від усяких душевних і тілесних підступів.
А нас убогих нехай не позбавить і надалі звичного вашого доброчинного благодіяння, яким ми обдаровані, завжди при Безкровній Страшній Божественній Жертві вашими незабутніми молитвениками будемо.
З найщирішими побажаннями нашим
високомилостивим благодійникам тимчасових і вічних благ, ваші богомольці, Молдовлахійської спільножительної Зішестя
Святого Духа обителі Драгомирни будівник ієромонах
Паїсій зі всією у Христі братією.
1768 року, червня 2. З Молдовлахії.
== Вшанування пам'яті ==
| |||