Стенфордський тюремний експеримент: відмінності між версіями

Зімбардо створив для в'язнів такі умови, які мали сприяти [[дезорієнтація|дезорієнтації]], втраті почуття реальності і [[самоідентифікація|самоідентифікації]]. Охоронцям видали дерев'яні кийки і уніформи кольору хакі воєнного зразка, яку вони самі вибрали в магазині. Їм також видали дзеркальні сонцезахисні окуляри, за якими не видно було очей. На відміну від в'язнів, вони повинні були працювати по змінах і повертатись додому на вихідні, хоча згодом багато хто брав участь в неоплачуваних понаднормових чергуваннях.

 

 

За день до експерименту охоронцям влаштували короткі [[установчі збори]], але їм не дали ніяких вказівок, окрім неприпустимості фізичного насилля. Їхній обов'язок — обхід в'язниці їм запропонували здійснювати у будь-який зручний для них спосіб.

== Результати ==

 

Над експериментом швидко втратили контроль. В’язні потерпали від [[садизм|садистського]] ставлення охоронців і під кінець в багатьох спостерігався сильний [[емоційний розлад]].

 

У одного з в’язнів розвинулась [[психосоматична висипка]] по всьому тілу, коли він дізнався, що його заява про звільнення без винагороди була відхилена (Зімбардо його відхилив тому що думав, що той намагається схитрувати і симулює хворобу). Спутане мислення і сльози стали звичайним ділом серед в’язнів. Двоє з них пережили такий сильний [[стрес|шок]], що їх вивели з експерименту і замінили.

 

Один із в’язнів, що прийшов на заміну, № 416, був шокований ставленням охоронців і оголосив [[голодування]]. Його на три години закрили в тісній комірчині для одиночного ув’язнення. В цей час охоронці змушували його тримати в руках сосиски, які він відмовлявся їсти.<ref name = "effect">[http://www.lucifereffect.com Lucifer effect]</ref> Інші ув’язнені вважали його хуліганом. Щоб зіграти на цих почуттях, охоронці запропонували в’язням вибір: або вони відмовляться від покривал або № 416 проведе в одиночці цілу ніч. В’язні вибрали покривала. Пізніше Зімбардо втрутився і випустив № 416.

 

І останнє, модель була занадто маленькою, тільки 24 учасники протягом відносно невеликого відрізку часу.

 

Алекс Хеслем (''Alex Haslam'') і Стів Річер (''Steve Reicher''), психологи з університету в [[Екстер|Екстері]] та з університету [[університет Сен-Ендрюс|Сен-Ендрюс]] керували частковим відтворенням експерименту за фінансової підтримки [[Бі-Бі-Сі|BBC]], яке транслювало сцени дослідження, як [[реаліті-шоу]] програму під назвою Експеримент (2002). Їхні результати і висновки дуже різняться від Зімбардових і призвели до серії публікацій про [[деспотизм|тиранію]], [[стрес]] та [[лідерство]] (більше про незадовільні результати від SPE, були опубліковані в ключових галузевих журналах, зокрема ''British Journal of Social Psychology, Journal of Applied Psychology, Social Psychology Quarterly''). Оскільки експеримент не був точним відтворенням Стенфордського експерименту, дослідження спричинило до подальших сумнівів в універсальності їх висновків. Зокрема, під питанням висновок, що люди чинили зло неусвідомлено, граючи роль, та ідея про те, що рушійні сили зла є в будь-якому випадку банальними. Їх дослідження також показало важливість лідерства у виникненні тиранії. (у формі, яку покзав Зімбардо в інструктажі охоронців в Стенфордському експерименті)<ref>[http://education.guardian.co.uk/academicexperts/story/0,,1605313,00.html The ideas interview: Alex Haslam]</ref><ref>[http://www.offthetelly.co.uk/interviews/experiment.htm Interview: Steve Reicher and Alex Haslam]</ref>

 

[[ru:Стэнфордский тюремный эксперимент]]

[[sk:Stanfordský väzenský experiment]]

[[sv:Stanford prison experiment]]

[[tr:Stanford hapishane deneyi]]