Процес над салемськими відьмами: відмінності між версіями

У січні [[1692|1692 року]] у дочки і племінниці [[Пастор|пастора]] Семюела Перріса — 9-річної Елізабет Перріс і 11-річної Ебігейл Вільямс — були виявлені симптоми невідомої хвороби. Дівчата кричали, видавали дивні звуки, ховалися під меблями, їхні тіла набували незвичайних поз. Діти скаржилися на те, що їх хтось колов шпилькою і ножем, а коли Перріс намагаласянамагався читати [[проповідь]], вони затикали вуха.

Доктор Вільям Гріггс не знайшов жодних фізичних причин для хвороби і вирішив, що причиною хворобиїї став вплив [[Відьма|відьми]]. У своєму міркуванні він спирався на роботу Коттона Мезера «Memorable Providences Relating to Witchcrafts and Possessions» (1689), де описувався подібний випадок: у [[1688|1688 році]] в [[Бостон|Бостоні]] ірландська праля була звинувачена в магії і впливі на дітей господаря і повішена. Коттон Мезер був випускником [[Гарвардський університет|Гарвардського коледжу]] і священиком Північної церкви [[Бостон|Бостона]].