Арумуни в Північній Македонії: відмінності між версіями

Попри культурне відроження, арумуни на території Північної Македонії не висували політичних гасел та задач, а концентрувалися на мовних і освітніх питаннях. Так, у багатьох селах відкривалися «румунські» школи, які часто підтримувала фінансово Румунія, уряд якої вважав арумунів частиною румунського етносу. Навпаки, активісти арумунського походження підтримували політичні організації македонців, болгарів, греків чи сербів. Так, чимало арумунів були в складі [[Внутрішня македонсько-одринська революційна організація|Внутрішньої македонсько-одринської революційної організації]] (ВМОРО). Арумуни активно жертвувати гроші на грецькі школи та храми, часто пишалися, що є греками.

На початку XX століття окрім регіону Битоли невеликі арумунські колонії існували в Охриді, Ресені, а також у двох селах на північ від Охридського озера - {{нп|Горна Беліца||mk|Горна Белица}} та {{нп|Долна Беліца||mk|Долна Белица}}. Невеликі спільноти арумунів утворилися в більших містах - Скоп'є, Кичево, Велес. Значна частина їх вже тоді асимілювалися з місцевими греками чи слов'янами. Асимільовані були й невеликі арумунські громади в містечках Кавадарці та Неготино<ref name="Кинчев1900">[http://macedonia.kroraina.com/vk/vk_1_b8.htm В. Кѫнчовъ, "Македония. Етнография и Статистика", София 1900]{{ref-bg}}</ref>