Фульк де Вілларе: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа}} '''Фульк де Вілларе''' ({{lang-fr|Foulques de Villaret}}; д/н — 1 вересня 1327) — 24-й велики... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Фульк де Вілларе''' ({{lang-fr|Foulques de Villaret}}; д/н — [[1 вересня]] [[1327]]) — 24-й великий магістр ордену [[госпітальєри|госпітальєрів]] у [[1305]]—[[
== Життєпис ==
Походив зі старовинного шляхетського роду Вілларе з графства [[Жеводан (графство)|Жеводан]] (Лангедок). Його родичі обіймали різні посади в ордені госпітальєрів. Замолоду став його членом. Кар'єру зробив завдяки стрийкові [[Вільгельм де Вілларе|Вільгельму]], що 1296 року став великим магістром.
Після смерті стрийка 1305 року був обраний новим очільником ордену (знаний як великий магістр ордену лицарів Кіпру). Невдовзі відправився до Риму, де обговорював з папою римським [[Климент V|Климентом V]] питання про переїзд госпітальєрів з Кіпру на Родос, згідно з планом Вільгельма де Вілларе.
У травні-червні 1306 року на Родос прибуло 6 кораблів ордену з 35 лицарями і 500 піхотинцями. На той час островом з 1300 року володів Месуд-бей, правитель бейліка Ментеше. Але на той час він був вже послаблений поразкою 1304 року від візантійців. Основні бойові дії тривали протягмо 1308—1310 років, коли госпітальєри повністю оволоділи Родосом.
1310 Фульк де Вілларе змінив назву на затверджений Климентом V в 1310 році статус на Суверенний Військовий орден Госпітальєрів святого Іоанна Єрусалимського Родосу (стисло — орден Родоський лицарів). З цього часу відомий як великий магістр ордену лицарів Родосу. Вперше госпітальєри були позначені як родоські лицарі в папській буллі 1313 року. В цей час орден опинився у небезпеці. 1312 року після знищення ордену тамплієрів французький король [[Філіпп IV Вродливий|Філіпп IV]] вимагав від Папського престолу підпорядкувати госпітальєрів місцевим єпископам. Втім великому магістру вдалося зберегти майно та незалежність ордену. Єдиною поступкою стало внесення до статуту ордену положення, за яким обраних Генеральним капітулом великих магістрів і зміни до статуту тепер затверджував папа римський.
Основні зусилля були спрямовані на облаштуванні ордену на нових землях. Окрім Родосу було підпорядковано сусідні невелички острови. Також було зведено Родоський замок і палац великого магістра, куди було перенесено резиденція великого магістра госпітальєрів, розширено військовий флот, побудовано комори, відкриті школи, створено великий шпиталь. З 1313 року Фульк де Вілларе став карбувати перші монети ордену
Воднчоас лицарям довелося захищати захоплені землі від спроб Месуд-бея відвоювати втрачене.
Після зникнення загрози з боку бейліка Ментеше серед госпітальєрів почалися чвари. Частина братчиків була невдаволена авторитарними діями великого магістра, що не рахувався з думкою капітула. Конфлікт призвів до того, що супротивники де Вілларе обрали свого великого магістра Моріса де Паньяка. Але його не визнав папа римський папою [[Іван XXII]], оскільки це протирічило статуту ордену. Втім подальші дії де Вілларе викликали загальне збурення лицарів. Щоб уникнути арешту великому магістру довелося сховатися в замку Ліндо, в 7 милях від міста Родос. Незабаром він зрікся посадив еликогом агістра. Для виконання обов'язків магістра старшим лейтенантом ордена папа призначив Роже де Пена
| |||