Reduced Instruction Set Computing: відмінності між версіями

В ранні часи комп'ютерної індустрії програми створювались на [[Мова асемблера|мові асемблера]]. Таке програмування вимагало потужних інструкцій, що реалізують часто вживані високорівневі алгоритми. Тому розробники процесорів намагались вмістити в свій продукт якомога більше інструкцій, що виконують максимальну кількість роботи. Також до інструкцій ставились вимоги по зручності використання та універсальності. В кожній інструкції розробники намагалися реалізувати всі можливі типи адресації, тобто інструкції могли однаково працювати з операндами, які знаходяться як в пам'яті так і в [[Регістр процесора|регістрах]] чи безпосередньо закодованих в інструкції. Реально введення такої універсальності призводило до того, що кожна дія мала в процесорі декілька реалізацій, розрахованих на різні типи адресування. Крім того, в ті часи пам'ять була дуже дорогою, тому інструкції зі змінною довжиною, що одночасно виконують завантаження операндів та обчислення, були вигідні з точки зору зменшення розміру програми.

 

* розміщення на кристалі додаткових регістрів було надто дорогим;

* введення додаткових регістрів вимагало б розширення формату інструкції, щоб вмістити довші специфікатори регістрів.