Відмінності між версіями «Васильківська водогінна насосна станція»

нема опису редагування
1901 на території садиби станції було пробурено під'юрську свердловину № 10, яку надалі не використовували; 1908 почали діяти свердловини № 11 і 17. Свердловину № 11 пробурено фірмою «Артензія», бурінням свердловин № 17 і 18 керував професор Б. фон Вангель.
Із свердловин № 11, 17 та 18 вода поступала в сітчасте відділення машинної зали, де її насичували повітрям. Потім вода стікала в резервуар, звідки за допомогою насоса перекачувалася у водогінну мережу. Конструкції сітчастого відділення й резервуара були ідентичні устаткуванню Бульварної водогінної насосної станції (див. ст. 510). Ємність резервуара — 4800 куб. м.
До складу насосної станції входили: будинок і будки станції — споруди над свердловинами № 11 і 17, дерев'яний житловий будинок та сарай.
 
== Будівля ==
Особливістю цієї водогінної станції є наявність вікон на торцевій стіні головного машинного приміщення.
 
== Історія споруди та сучасний стан ==
Ще станом 1949 рік це споруда використовувалася за призначенням.
Початково до складу станції входили такі будівлі:
* будинок станції;
* будки станції (тобто споруди над свердловинами № 11 і 17);
* дерев'яний житловий будинок;
* сарай.
 
Особливістю цієїархітектурного водогінноїрішення самого будинку станції єу порівнянні з іншими була наявність вікон на торцевій стіні головного машинного приміщення. Ще станом 1949 рік це споруда використовувалася за призначенням.
Попри збережений цегляний будинок, під час останнього ремонту, що був проведений 1998 - 1999 році був повністю знищений фасад, а приміщення основної машинної зали були переобладлнані під офіси.
 
Попри збережений цегляний будинок, під час останнього ремонту, що був проведений 1998 - 1999 році був повністю знищений фасад, а приміщення основної машинної зали були переобладлнаніпереобладнані під офіси.
 
== Джерела ==