Лілея (балада): відмінності між версіями

Баладу «Лілея» Шевченко написав 25 липня 1846 р. в Києві. На цей час він працював у [[Археографічна комісія|Археографічній комісії]], змальовував краєвиди та історичні пам'ятки, проте не обмежувався виконанням цих завдань, прагнучи вивчати все, що стосувалося історії й культури народу, зокрема феодальних взаємин кріпаків і поміщиків, збирав фольклорні матеріали. Джерелом для написання балад «Лілея» й «Русалка» могли бути почуті на Васильківщині народні пісні, перекази й легенди<ref>П. Зайцев, "Життя Тараса Шевченка", с. 199</ref>. Існують один чорновий та три чистові [[Автограф|автографи]] тексту «Лілеї». Чорновий&nbsp;— на окремому аркуші, де твір записано під заголовком «Лілія». Чистові автографи: перший&nbsp;— у рукописі для [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]], що мав, за задумом, вийти в 1847 р., однак не був здійснений через арешт у справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського братства]]; другий у [[Мала книжка|«Малій книжці»]], третій, датований 6 березня 1858 р.&nbsp;— у [[Більша книжка|«Більшій книжці»]]. Перше видання твору здійснено в газеті «Слово» (1862, №&nbsp;16) у Львові.<ref>[[Шевченківський словник]]. Том перший.&nbsp;— К., 1976, с. 359</ref>

 

«Лілеєю», разом із написаною тоді ж «Русалкою», Шевченко започатковує в українській поезії жанр [[Соціальне|соціально-]][[Романтизм|романтичної]] [[Балада|балади]], де поряд із [[фольклор]]ними [[мотив]]ами змальовуються соціальні проблеми, зокрема такі огидні явища [[кріпосне право|кріпосницької]] дійсності, як збезчещення паном-розпусником дівчат з народу, а також жорстокість і нетерпимість сільської громади по відношенню до [[покритка|покриток]] та їхніх дітей.<ref>[[Білецький Леонід|Білецький Л.]] «Лілея»// Шевченко Т. Г. «Кобзар»: Том 2.— С. 348).</ref>