Національний інститут імені Оссолінських: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 23:
|ЄДРПОУ =
|сайт =
}}'''Національна бібліотека імені Оссолінських''' ({{lang-pl|Zakład Narodowy im. Ossolińskich}}) або '''Оссоліне́ум''' ({{lang-pl|Ossolineum}}) — національна [[бібліотека]] [[Польща|Польщі]]. Заснована графом Оссолінським [[1817]] року у [[Львів|Львові]] в приміщенні колишнього монастиря сестер ордену [[Кармелітки|кармеліток]] взутих і подарована громаді міста. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], частина фондів переїхала у [[Вроцлав]], натомість у Львові заснували [[Національна бібліотека імені Василя Стефаника|Національну бібліотеку імені Василя Стефаника]].▼
▲'''Національна бібліотека імені Оссолінських''' ({{lang-pl|Zakład Narodowy im. Ossolińskich}}) або '''Оссоліне́ум''' ({{lang-pl|Ossolineum}}) — національна [[бібліотека]] [[Польща|Польщі]]. Заснована графом Оссолінським [[1817]] року у [[Львів|Львові]] в приміщенні колишнього монастиря сестер ордену [[Кармелітки|кармеліток]] взутих і подарована громаді міста. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], частина фондів переїхала у [[Вроцлав]], натомість у Львові заснували [[Національна бібліотека імені Василя Стефаника|Національну бібліотеку імені Василя Стефаника]].
== Історія ==
[[1817]] року [[Граф (титул)|граф]] [[Юзеф Максиміліан Оссолінський]] заснував у [[Львів|Львові]], в приміщенні колишнього [[Костел і монастир кармеліток взутих (Львів)|монастиря сестер ордену кармеліток взутих]] [[приватна бібліотека|приватну бібліотеку]], фонди якої налічували книги з колекцій графів [[Любомирські|Любомирських]], [[Скарбки|Скарбків]], [[Сапіги|Сапіг]] і інших приватних збірок. У [[1827]] році на основі бібліотеки створено польське науково-дослідницьке товариство «Оссолінеум», або «Інститут Оссолінських». На ранньому етапі своєї історії "Оссолінеум" був важливим центром також і українського інтелектуального відродження. Першим кустошем закладу був українець Микола Михалевич. З Осолінеумом тісно пов'язана діяльність І. Могильницького, М. Шашкевича, І. Вигалевича.<ref name="Щурат">''Щурат В.'' На досвітку нової доби. Статті і замітки до історії відродження Гал. України, 1919, Львів: Друкарня НТШ, - С. 57-58</ref> В австро-угорський період товариство стало центром польського наукового життя подібно до українського [[НТШ]].
[[Файл:Lwow-Ossolineum-zima1975.jpg|міні|Будівля Оссолінеуму у Львові. 1975|ліворуч]]На початку першої радянської окупації [[1939]] року Інститут Оссолінських був закритий. У грудні 1939 замість [[Мечислав Ґембарович|Мечислава Ґембаровича]] новим директором призначено польського комуніста [[Єжи Борейша|Єжи Борейшу]].
Під час німецької окупації (1941—1944) на основі фондів Оссолінеума, об'єднаного з Бібліотекою Баворовських (нині — відділ мистецтв [[Львівська наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України|ЛНБ ім. В.Стефаника]]) створили Державну бібліотеку Львова ({{lang-de|Staatsbibliothek Lemberg}}), а частину колекції перевезли до [[Краків|Кракова]]. Керівником бібліотеки став [[Мечислав Ґембарович]]. За період до повторного заняття Львова радянськими військами в липні 1944 років, він намагався вберегти від знищення збірки Оссолінеуму.[[Файл:Lwow-zbioryOssolineum-u-Jezuitow2006.jpg|міні|220пкс|[[Костел єзуїтів (Львів)|Костел єзуїтів у Львові]], де до [[2012]] зберігалися фонди, не передані в Польщу|ліворуч]][[26 червня]] [[1946]] «[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]» опублікувала комюніке уряду УРСР про передачу культурних цінностей польському уряду. У комюніке зазначалося, що уряд УРСР, враховуючи закінчення репатріації польських громадян з території України, ухвалив передати польському народу цінності Львівського книгосховища «Осолінеум», «[[Рацлавицька панорама|Рацлавицьку панораму]]», картини видатних художників, численні музейні експонати, цінні рукописи, а також інші художні й історичні пам'ятники польської національної культури, науки і мистецтва. [[1947]] року 30 % фондів «Осолінеуму» передали [[Польська Народна Республіка|Польській Народній Республіці]]. Це становило 217 тисяч одиниць, якими заповнили два залізничні потяги.
Того ж року 10 тисяч томів передали в [[Бібліотека Академії наук СРСР|Бібліотеку Академії наук СРСР]] в Москву.
| |||