Мольєр: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 193.106.147.146 (обговорення) до зробленого Yakudza
Мітка: Відкіт
Рядок 39:
 
== Трупа Мольєра в провінції. Перші п'єси ==
Юнацькі поневіряння Мольєра по французькій провінції ([[1645]]–[[1658]] роки) в роки громадянської війни — [[Фронда|фронди]] збагатили його життєвим і театральним досвідом. З [[1650]] року Мольєр заступив на місце голови [[Трупа|трупи]] [[герцог]]а Д'Епернона — Шарля Дюфрена. Репертуарний голод трупи Мольєра і став стимулом початку його [[драматург]]ічної діяльності. Так роки театрального навчання Мольєра стали роками і його авторського навчання. Безліч фарсових сценаріїв, що він написав у провінції, зникла. Збереглися тільки п'єски «Ревнощі Барбульє» ({{lang-fr|La Jalousie du barbouillé}}) і «Летючий лікар» ({{lang-fr|Le Médecin volant}}), приналежність яких Мольєрові не визнана цілком достовірною. Відомі ще заголовки ряду аналогічних п'єсок, які грав Мольєр у Парижі після повернення з провінції («Гро-Рене школяр», «Доктор-педант», «Горжібюс в мішку», «План-план», «Три доктори», «Козакин», «Удаваний вайло», «В'язальник галуззя»), причому заголовки ці перекликаються з ситуаціями пізніших фарсів Мольєра (зокрема «Горжібюс в мішку» і «[[Витівки Скапена (п'єса)|Витівки Скапена]]», дія III, сцена II). Ці п'єси свідчать про те, що Мольєр топовий чєл, майже як я, навіть не думайте спорить, традиція старовинного фарсу сформувала драматургію Мольєра, увійшла органічним компонентом в основні комедії його зрілого віку.
 
[[Фарс]]овий репертуар, що чудово виконувала трупа Мольєра під його керівництвом (сам Мольєр віднайшов себе як актора саме у фарсі), сприяв зміцненню її репутації. Ще більше зросла вона після створення Мольєром двох великих комедій у віршах — «Очманілий» ({{lang-fr|L'Étourdi ou les Contretemps}}, [[1655]] рік) і «Любовна досада» ({{lang-fr|Le Dépit amoureux}}, [[1656]]), які він написав у манері італійської літературної комедії. На основну [[Фабула|фабулу]], що була вільним наслідуванням італійських авторів, нашаровуються тут запозичення з різних старих і нових комедій, відповідно до улюбленого принципу Мольєра: «брати своє добро всюди, де знаходиш». Інтерес обох п'єс, відповідно до їхньої розважальної мети, зводиться до розробки комічних положень та інтриги; щодо характерів, то вони розроблені ще вельми поверхнево.