Mobil: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Zeroinchy0 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 12:
 
== Історія ==
Після антимонопольного розділення компанії [[Standard Oil]] в 1911 році була заснована '''Standard Oil Company''' в [[Нью-Йорк|Нью-Йорку]]у, або '''Socony''', разом з 33 іншими компаніями-наступниками.
 
У 1920 році компанія зареєструвала назву "«Mobiloil"» як торгову марку.
 
Генрі Клей Фолгер очолював компанію до 1923 року, коли його наступником став Герберт Л. Пратт.
 
У 1931 році Socony злився з Vacuum Oil, утворивши Socony-Vacuum.<ref>[http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,882045,00.html "«Business & Finance: Socony-Vacuum Corp."»] ''Time,'' 1931-08-10, retrieved on 2009-12-10.</ref>
 
У 1933 році Socony-Vacuum і Jersey Standard (мали нафтовидобувні і нафтопереробні заводи в [[Індонезія|Індонезії]]) об'єднали свої інтереси на [[Далекий Схід|Далекому Сході]] в спільне підприємство, 50-50. Standard-Vacuum Oil Co., або "«Stanvac"», працювала в 50 країнах, включаючи [[Нова Зеландія|Нову Зеландію]], [[Китай]] і регіон [[Східна Африка|Східної Африки]], перш ніж вона була розпущена в 1962 році. У 1935 році компанія Socony Vacuum Oil відкрила величезний порт нафтопродуктів в [[Стейтен-Айленд|Стейтен-Айленді]]і, який міг переробляти 250 мільйонів галонів нафтопродуктів на рік та міг перевантажувати нафту з океанських танкерів та річкових барж.<ref>{{cite book
|url=https://archive.org/details/bub_gb_wN8DAAAAMBAJ
|title=Popular Mechanics
Рядок 33:
}}</ref>
 
У 1955 році Socony-Vacuum було перейменовано в Socony Mobil Oil Company. У 1963 році компанія змінила свою торгову назву з "«Mobiloil"» на "«Mobil"», представивши новий логотип (створений нью-йоркською фірмою графічного дизайну Chermayeff & Geismar). На святкування свого 100-річчя у 1966 році "«Socony"» було вилучено з фірмової назви.
 
Під час участі Америки у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]], 29 квітня 1942 року, танкер Socony, названий ''Mobiloil'', був потоплений німецьким підводним човном (німецький [[Підводні човни типу IX|підводний човен U-108 типу IX]] під командуванням Клауса Шлотца); всі 52 людини вижили після дрейфування в рятувальних шлюпках 86 годин. Socony-Mobil зайняла 86-е місце серед корпорацій США за обсягом контрактів на військове виробництво під час Другої світової війни.<ref>[[Whiz Kids (Department of Defense)|Peck, Merton J.]] & [[Frederic M. Scherer|Scherer, Frederic M.]] ''The Weapons Acquisition Process: An Economic Analysis'' (1962) [[Harvard Business School]] p.619</ref>
Рядок 43:
Вільям П. Тавулареас був президентом корпорації Mobil, поки в 1984 році його не змінив Аллен Е. Мюррей.
 
У 1987 році компанія Mobil перенесла свою штаб-квартиру з 150 East 42nd Street, [[Нью-Йорк]], в округ [[Ферфакс (Вірджинія)|Ферфакс]], [[Вірджинія|штат Вірджинія]].<ref name="DawsonExxon2">{{cite news|last=Dawson|first=Jennifer|title=Exxon Mobil campus 'clearly happening'|newspaper=Houston Business Journal|date=January 15, 2010|url=http://houston.bizjournals.com/houston/stories/2010/01/18/story2.html?b=1263790800^2732161&page=2|access-date=24 July 2010}}</ref> Того ж року Mobil продала майже всі свої станції в [[Пенсильванія|Західній Пенсильванії]] (включаючи [[Піттсбург (Пенсильванія)|Піттсбург]]) компанії Standard Oil of Ohio (яка щойно була повністю придбаний BP) та розірвав франчайзингові контракти з рештою станцій у цьому районі, вилучивши бренд Mobil з цього району на 29 років.
 
У 1998 році Mobil і Exxon домовилися про злиття для створення [[ExxonMobil]], яке було завершено 30 листопада 1999 року.<ref name="Myerson">{{cite news|last=Myerson|first=Allen R.|title=The Lion and the Moose - How 2 Executives Pulled off the Biggest Merger Ever|newspaper=[[The New York Times]]|date=4 December 1998|url=https://www.nytimes.com/1998/12/04/business/the-lion-and-the-moose-how-2-executives-pulled-off-the-biggest-merger-ever.html?pagewanted=all|access-date=24 July 2010}}</ref>