Китайці Індонезії: відмінності між версіями

Китайські торговці та мореплавці відвідували острови Індонезійського архіпелагу тисячу й більше років тому. Китайські мігранти стали прибувати в регіон ще в XIII ст. Китайські мусульмани стали селитися тут у XV ст., що збігається із сімома плаваннями адмірала [[Чжен Хе]] (1405—1432). ] Однак до XIX ст. китайці на території сучасної Індонезії були нечисельними й не становили проблем для індонезійського населення, вони швидко асимілювалися до місцевих громад.

Географічна близькість та кліматична подібність їхньої батьківщини здо ІндонезієюІндонезії полегшували імміграцію китайців, але головною причиною переселення було безземелля та зубожіння селян у Китаї. Особливо швидко китайське населення в Індонезії стало зростати із середини XIX ст., коли країна перебувала в складі Нідерландської Ост-Індії (1800—1949). Поряд із вільною імміграцією, отримало значне поширення вербування колоніальною голландською адміністрацією дешевої робочої сили (''кулі'') з приморських провінцій Китаю.

Наступна значна хвиля китайських іммігрантів прибула наприкінці XIX — початку XX ст. В 20-і рр. XX ст. китайська імміграція досягла свого піку й становила в окремі роки до 40 тис. осіб. Більшість цих іммігрантів приїхали з півдня Китаю, а прибували вони для роботи на каучукові плантації Суматри, олов'яні копальні островів Банка, Белітунг та ін. Вони утворили чисто китайські поселення на Зовнішніх островах Індонезії. На відміну від попередньої хвилі, вонинові мігранти зберегли свої мови (в основному хокло, хакка та кантонськакантонську), релігію та звичаї. В деяких районах Індонезії, наприклад, в Західному Калімантані, й досі існують китайські села, організація яких відповідає селам південних провінцій Китаю. Жителі цих сіл не знають індонезійської мови й розмовляють китайськими діалектами.