Курилов Станіслав Васильович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Xpoback (обговорення | внесок) м граматика |
Xpoback (обговорення | внесок) м вікіфікація |
||
Рядок 8:
Народився в 1936 році в місті [[Владикавказ|Орджонікідзе]]. Дитинство провів в [[Семипалатинськ]]у, де навчився плавати; в 10-річному віці переплив [[Іртиш]]. Намагався без документів влаштуватися юнгою на [[Балтійський флот ВМФ СРСР|Балтійський флот]]. Відслужив в армії хімічним інструктором саперного батальйону.
Вивчав соціальну психологію в Російському державному педагогічному університеті імені О. І. Герцена, закінчив морехідне училище, закінчив Ленінградський гідрометеорологічний інститут за фахом «[[Океанологія]]». Після цього працював у філії Інституту океанології Академії Наук СРСР в Ленінграді, був інструктором з глибоководного занурення в Інституті біології моря у [[Владивосток|Владивостоці]]. Вивчав [[йога|йогу]] за [[самвидав
=== Втеча з СРСР ===
{{Див. також|Неповерненці}}
Не маючи можливості легально [[Еміграція
Розрахувавши по карті оптимальний маршрут, вночі [[13 грудня]] [[1974]] року Станіслав стрибнув з корми з висоти більше 12 метрів. Дивом уникнувши потрапляння під гвинти теплохода, він надів ласти, маску і трубку і вплав попрямував до берега. Без сну, їжі і пиття, не маючи морського спорядження (навіть компаса), Курилов стверджував, що плив у відкритому океані майже три доби. Орієтувався спочатку — по напрямку руху лайнера, з якого він стрибнув, потім — по сонцю і зірках. Він залишився живий, вибравшись на берег острова [[Сіаргао]] ([[Філіппіни]]). Через проблеми з навігацією і течіями, плановані вісімнадцять кілометрів перетворилися майже в сто. Виявленій Куриловим витривалості сприяли, з його слів, багаторічні заняття йогою.
Рядок 20:
Філіппінці доставили Курилова в місто Кагаян-де-Оро на [[Мінданао (острів)|острові Мінданао]] і інформація про його втечу потрапила в міжнародну пресу.
Після розслідування, проведеного філіппінською владою, і знаходження в ув'язненні був [[Депортація|депортований]] в [[Канада|
Про втечу повідомила радіостанція «[[Голос Америки]]». Курилов був заочно засуджений в СРСР до 10 років позбавлення волі за [[Державна зрада|зраду Батьківщини]].
Рядок 27:
У Канаді Курилов спочатку був [[різнороб]]ом у піцерії, потім працював у канадських і американських фірмах, що займаються морськими дослідженнями (пошуки корисних копалин в районі [[Гавайські острови|Гавайських островів]], працював у [[Арктика|Арктиці]], займався океанографічними дослідженнями в екваторіальних водах.
Під час однієї з робочих поїздок до [[США]] зустрівся там з ізраїльськими літераторами Олександром і Ніною Воронель. За їх запрошенням побував в [[Ізраїль
В [[1986 рік|1986 році]], одружившись на О. Генделевій, оселився в Ізраїлі, став співробітником Хайфського океанографічного інституту. У 1986 році ізраїльський журнал «22» повністю опублікував повість Курилова «Втеча». Уривки з повісті були опубліковані в 1991 році в журналі «[[Огонёк]]» і принесли автору звання лауреата премії журналу. Передмову до книги написав російський прозаїк і [[
Загинув 29 січня 1998 року під час [[водолаз]]них робіт на [[Тіверіадське озеро|Тіверіадському озері]] в Ізраїлі. Звільняючи разом з напарником від риболовецьких сіток встановлену на дні апаратуру, Курилов заплутався в сітках і виробив все повітря. Похований в Єрусалимі на маловідомому кладовищі німецької громади [[Темплери|темплерів]].
| |||