Шаріат: відмінності між версіями

'''Шаріа́т''' ({{lang-ar|{{large|شريعة}}}} {{IPA-ar|ʃaˈriːʕa|}}) {{lang-uk|[правильний] шлях, спосіб дії}}) — комплекс приписів, що визначають переконання, а також формують релігійну совість і моральні цінності [[Мусульмани|мусульман]]. Приписи шаріату закріплені насамперед [[Коран]]ом і [[Сунна|сунною]] [[Магомет|пророка Мухаммеда]] і виступають джерелами конкретних норм, які регулюють практично всі сфери повсякденного життя мусульман.

 

 

Термін шаріат має широке значення. Шаріатом називають звід Божественних заповідей і заборон, Божественний Закон, практичні релігійні приписи мусульман, і іслам в цілому.

 

 

== Класифікація шаріатських норм ==

У Корані й сунні є норми, що регулюють порядок виконання мусульманами релігійних обов'язків (''ібадат'') та мало конкретних і очевидних правил поведінки, що визначають взаємини мусульман (''муамалат''). Швидше за все, це пов'язано з тим, що конкретні життєві ситуації, які можуть виникнути в майбутньому не можуть бути передбачені вичерпним чином у Корані і сунні і не піддаються обліку. Тому з даних питань шаріат встановлює загальні орієнтири і принципи (''аль-каваїд аль-амма'', або ''аль-куллія''), тлумачення і раціональне осмислення яких дозволяє знаходити рішення в кожній конкретній ситуації. З допомогою ''іджтихада'' правознавці можуть, не виходячи за рамки загальних цілей шаріату, вводити конкретні правила поведінки і в разі необхідності гнучко замінювати ці правила новими. Таким чином, шаріат містить у собі не тільки чіткі положення Корану і сунни, але й положення, які формулюють лише загальні орієнтири.

 

 

== Співвідношення шаріату і фікгу ==

Розбіжності в оцінках шаріату визначають і характер поглядів ісламських мислителів на співвідношення цього поняття з ісламської юриспруденцією (''[[фікг]]''). В ісламській традиції немає єдиної позиції з даного питання. У початковий період становлення і розвитку ісламу під фікгом іноді розумілося оволодіння всім комплексом релігійних положень, знання приписів [[Коран]]у і сунни Пророка, що регулюють поведінку і образ думки послідовників ісламу. Під шаріатом розумівся визначений Аллахом шлях праведного життя мусульман.

 

 

== Сучасне розуміння шаріату ==

Сучасні факіги спираються на вказаний погляд у своєму тлумаченні статей конституцій ряду мусульманських країн, заснованих на принципах шаріату. Вони часто включають в поняття шаріату і загальні правила, сформульовані муджтахидами на основі вивчення всіх джерел фікга. У 1869—1877 роках в Османській імперії були прийняті 99 таких норм-принципів (танзімат) грав роль цивільного та процесуального кодексів. Такий погляд враховує потреби правової практики.

 

 

== Джерела шаріату ==

У вузькому сенсі шаріат включає в себе лише ті норми, які чітко зафіксовані в Корані і сунні. Відповідно до принципу ісламського права, сунна служить для роз'яснення і деталізації загальних положень Корану, а Коран — для роз'яснення сунни. При цьому сунна не повинна містити постанов, які принципово суперечать Корану. Деякі шаріатські норми сходять до племінних звичаїв народів доісламської Аравії.

 

 

== Правові школи ==

Відмінності між релігійно-правовими школами в значній мірі визначалися тим значенням, яке надавалося джерел права. Якщо захирити визнавали тільки ясно і недвозначно зафіксовані норми Корану і сунни, то батиніти (шиїти і ін), навпаки, допускали фактично вільний нормотворчість імамів, яке лише по видимості узгоджувалося з авторитетними текстами допомогою тлумачення (тавиля) останніх.

 

 

== Шаріатські приписи ==

У літературі з фікгу людські вчинки з позиції їх допустимості розділені на п'ять ступенів (ахкам аль-хамса): обов'язкові (фард, ваджіб); рекомендовані і схвалювані (суннат, мандуб, мустахабб);загальнодозволені і нейтральні (мубах, джаиз); ганебні (макрух); заборони (харам, мазхур).

 

 

== Покарання ==

Покарання, яке накладається на злочинця на благо суспільству (уммі) в шаріаті називається укубой (араб. عقوبة). Покарання визначає суддя (каді), уважно вивчає кожне злочин і виносить вирок на підставі законів шаріату. Укуба застосовується лише на підставі прямих наказів ісламських першоджерел (Корану і Сунни). Відповідальність за свої вчинки повинні нести всі люди, незалежно від впливу і суспільного становища, а міра покарання повинна бути адекватна вчиненого проступку.