[[Зображення:LaCanardPhotograph.gif|thumb|Перший французький гідроплан ''[[Le Canard]]'', 1910]]
Історія гідролітаків почалася ще до першого польоту літака, тільки в Росії відомо два проекти апаратів важчеважчих за повітря, здатних злітати і сідати на воду. Навіть літак Можайського був виконаний у вигляді човна, що літав. Перший гідролітак, що реально літав, був створений американцем Кертісом в [[1909]] році і був сухопутним аеропланом, встановленим на поплавці. Надалі гідроплани бурхливо розвивалися і досягли свого золотого віку в 30-40 роки. З розвитком реактивної авіації гідролітаки були витиснені в свою екологічну нішу у зв'язку з нижчими економічними показниками і обмеженнями за швидкістю. Проте розвиток авіаційних технологій дозволив КБ Берієва створити вдалий реактивний гідролітак А-40 «Альбатрос» і його цивільну модифікацію Бе-200, із зіставними за своїми характеристиками з сухопутними машинами. Це дозволяє прогнозувати зростання інтересу до літаків такого класу і розширення життєвого простору гідролітаків, особливо в районах планети зі слабо розвиненою інфраструктурою.
