Кочубей Василій Леонтійович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Ssalone (обговорення | внесок)
Рядок 65:
== Донос на Івана Мазепу та страта ==
Восени [[1707]] р. В.Л. Кочубей через монаха Спаського монастиря з м. Севська Никанора на словах передає московському царю [[Петро I|Петру І]] про зраду гетьмана [[Іван Мазепа|І. Мазепи]]. Наступним донощиком від генерального судді, але вже з письмовим текстом став Петро Яковлєв. В тексті йшлося про зносини гетьмана з польським королем [[Станіслав Лещинський|Станіславом Лещинським]]. 18 лютого [[1708]] р. до Москви прибуває наступний посланець з доносом від В. Кочубея та І. Іскри охтирський полковник Федір Осипов.
В квітні 1708 р. В.Л. Кочубей разом із своїм родичем [[Іван Іскра|Іваном Іскрою]] доносять [[Петро I|Петру І]] про переговори гетьмана [[Іван Мазепа|І. Мазепи]] з [[Польща|Польщею]], їхїхні намовляння були викладені в 32 пунктах і передані царю через монаха Никанора. Цар не повірив доносу, бо недарма говорив, що «не вірив би й янголові, коли той доніс про надужиття гетьмана». Але Василь Кочубей та [[Іван Іскра]] будучи впевненими в своїй правоті поїхали до [[Вітебськ|Вітебська]], де на той час перебувала Похідна канцелярія царя. По приїзді, їх піддали тяжким тортурам і вони зреклись своїх звинувачень проти гетьмана. В результаті, змовників скарали на смерть, 15 липня 1708 р., в козацькому таборі під Борщагівкою (нині село Погребищенського району Вінницької області), де і поховали. Але вже 17 липня їхїхні тіла було перепоховано на території [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської Лаври]], та встановлено пам’ятну плиту. Члени сімей страчених зазнали репресій, їхнє майно конфіскували, вже після Полтавської битви їм були повернуті і маєтки, і майно.
 
== Родина ==