Буржуазна революція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15) |
Перенесено з ЕІУ |
||
Рядок 1:
'''Буржуа́зна револю́ція''' — [[соціальна революція]], основним завданням якої є знищення [[Феодалізм|феодального ладу]] або його залишків.
Така революція являє собою стрибкоподібний перехід від традиційного суспільства, заснованого на феод. ієрархії, до приватно-власницького суспільства, яке ґрунтується на рівності всіх громадян перед законом, визнанні принципу суверенітету народу і демократ. свобод. У ході буржуазної революції завершується перетворення станів феодального суспільства, пов'язаних з кругообігом капіталу, в буржуазію як окремий суспільний клас.
Головними рушійними силами буржуазної революції є буржуазія й селянство, останнє – найбільш зацікавлене у перерозподілі земельної власності на свою користь.
Буржуазна революція утверджує принцип недоторканності приватної власності, який забезпечує економічну незалежність людини від держави. Хоча буржуазна революція не завершується радикальною ломкою попередніх соціальних структур, вона створює умови для формування елементів громадянського суспільства.
Якщо буржуазія є повністю залежною від державної влади, то вона не набуває достатнього революц. потенціалу. Саме тому в Російській імперії під час революції 1905–1907 і Лютневої революції 1917 буржуазія відігравала другорядну роль. Головною рушійною силою революційного процесу став міський і сільський пролетаріат, який перебував під впливом соціалістів і соціал-демократів партій, гол. чин. есерів і есдеків (див. Партія соціалістів-революціонерів, Російська соціал-демократична робітнича партія). У цих революціях стихійно виникли ради робітничих, солдатських і селянських депутатів (див. Ради робітничих депутатів з 1905, Ради селянських депутатів, Ради солдатських депутатів в Україні 1917), які ставили вимогу експропріації великих власників (поміщиків і буржуазії).
== Див. також ==
| |||