Керн Анна Петрівна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 4:
== «Геній чистої краси» ==
У газеті «Варшавский дневник» від [[25 липня]] [[1880]] р., що виходила в Петербурзі, було поміщене повідомлення, яке повторили згодом більшість столичних газет: "Кілька місяців тому (насправді, як з'ясується пізніше, минув один рік і кілька місяців) у Москві, на Тверській, у мебльованих кімнатах, що при будинку Гуськова, померла в глибокій старості Анна Петрівна Маркова-Виноградська, за першим чоловіком — Керн, та сама, котрій [[Пушкін]] присвятив відомий [[вірш]] «[[Я пам'ятаю мить чудову|Я помню чудное мгновенье…]]». «Старенька, — передавав у ті дні „Русский курьер“, — померла у великих злиднях, але, як розповідали ті, що мали нагоду з нею поспілкуватися, зберегла до самої смерті у своїй пам'яті найдрібніші подробиці свого знайомства з поетом».
Палкий Пушкін оспівав у своїй творчості красу та грацію багатьох жінок, але на безсмертний поетичний шедевр надихнула його тільки Анна Керн. Забуття до цієї, безумовно, непересічної пані, прийшло невдовзі по смерті Пушкіна й було пов'язано з її остаточною відмовою від світського життя. А либонь madam Kern приймали у світських салонах й інтелектуальних колах [[Петербург]]а аж ніяк не тільки завдяки пушкінській поетичній канонізації.
Рядок 14:
Батько Анни Петро Маркович — належав до стародавнього українського козацького роду. Його батько, [[Марко Федорович Полторацький]], уродженець сотенного містечка [[Сосниця (смт)|Сосниці]], навчався в [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]], коли його чудовий [[баритон]] почув [[Олексій Розумовський]], під патронатом котрого формувався тоді Придворний співочий хор у Петербурзі. Марка Полторацького забирають на береги Неви, звідки невдовзі направляють в Італію для вдосконалення вокальної майстерності. Там він здобуває репутацію яскравого оперного співака, і після повернення до Петербурга його призначають спершу диригентом, а через 10 років — управляючим Придворної співочої капели. За багаторічну службу в капелі він одержав чин [[дійсний статський радник|дійсного статського радника]], що надавав право на спадкове [[дворянство]].
Анна Керн народилася в родині молодшого сина Марка Полторацького — Петра, [[підпоручник]]а у відставці і [[Лубни|Лубенського]]
Петро Маркович Полторацький у молодості декілька років перебував на дипломатичній службі в [[Швеція|Швеції]] і був досить начитаним. На думку Анни Петрівни, її батько «був вищим від усіх на голову і його всі поважали. Він своїм розумом і освіченістю зачаровував простодушних лубенців і здобув їхню любов». У лубенське коло спілкування Полторацьких входили Новицькі, Кулябки, [[Кочубеї]] та інші нащадки стародавніх родів [[козацька старшина|козацької старшини]].
| |||