Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена: відмінності між версіями

Свою назву парадокс отримав після виходу [[1935]] року статті [[Ейнштейн Альберт|Ейнштейна]], [[Подольський Борис|Бориса Подольського]] та [[Розен Натан|Натана Розена]] «Чи можливо вважати, що квантово-механічний опис фізичної реальності є повним?». Автори статті дійшли висновку, що квантова механіка не може бути цілістноюцілісною фізичною [[теорія|теорією]].

Основою математичного апарату [[квантова механіка|квантової механіки]] є твердження, що стан системи може бути описаний визначеною функцією, яка називається [[хвильова функція|хвильоюхвильовою функцією]]. [[Квадрат (функція)|Квадрат]] модуля цієї функції визначає розподіл імовірностей отримання різних значень аргументів в процесі [[вимірювання]]. Процес вимірювання в квантовій механіці, на відміну від [[класична механіка|класичної]], має суттєву особливість — він завжди впливає на сам об'єкт, та цей вплив принципово не може бути зроблений нескінченно малим. Така властивість вимірювання логічно пов'язана з тим, що динамічні характеристики об'єкта стають визначеними лише в результаті самого процесу вимірювання. Вимірювання змінює хвильову функцію об'єкту, вона стає відмінною від нуля тільки для одного з усіх можливих значень.

Саме така недетерміністичність квантової механіки була джерелом суперечок та причиною її несприйняття. Найбільш визначним опонентом нової теорії був Альберт Ейнштейн, на думку якого квантова механіка не є цілістноюцілісною теорією, що описує фізичну реальність та повинна мати деякі «приховані» параметри, відповідальні за її ймовірнісний характер. Так, на підставі мисленого експерименту, Ейнштен, Подольский та Розен дійшли висновку про неповноту квантової теорії.