Ведмідь білий: відмінності між версіями

Різні дослідники мають різні критерії виділення окремих популяцій, тому їхня кількість варіює в широких межах. Група дослідження білого ведмедя в [[МСОП]], що вважається найавторітетнішоюнайавторитетнішою організацією з питань екологічного та біологічного моніторингу цього [[вид]]у, виділяє 20 окремих популяцій.

Ніс та шкіра білого ведмедя чорні, а хутро — незабарвлене напівпрозоре, від чого справляє враження білого. Таке хутро є добрим камуфляжем, а також відмінним теплоізолятором. На підошвах лап білого ведмедя також росте жорстке хутро, яке виконує функцію теплоізоляції та запобігає ковзанню на кризі. Білий ведмідь є єдиним видом родини ведмежих, якому притаманна така особливість (хутро на підошвах лап), і це є однією з діагностичних ознак виду. Хутро білого ведмедя абсорбує ультрафіолетове випромінювання, але, всупереч розповсюдженій думці, не має властивостей [[світловод]]у, і не проводить ні [[світло]], ані тепло до шкіри. Тим не менше, щільне підшерстя забезпечує дуже якісну теплоізоляцію: білий ведмідь зазнає перегріву вже при +10 °C. Також завдяки високоякісній теплоізоляції хутром білий ведмідь є практично невидимим для приладів нічного бачення, побудованих на принципі уловлювання [[інфрачервоне випромінювання|інфрачервогоінфрачервоного випромінювання]]; за допомогою такого приладу можна побачити тільки кінчик його морди та нагріте повітря при видиху.

В умовах теплого (субтропічного, тропічного, а іноді і помірного) клімату в порожнистих остевих шерстинках білого ведмедя можуть розвиватись одноклітинні [[водорості]], які надають йому зеленого забарвлення. Таке явище спостерігалось у [[1980]] році в зоопарку [[Сан-Дієго]] ([[Сполучені Штати Америки|США]]), де три білих ведмеді набули зеленого кольору; їхнє забарвлення було відновлене шляхом купання в сольовому розчині. Після цього, в [[2004]] році, аналогічиманалогічним чином позеленіли білі ведмеді в [[сингапур]]ському зоопарку. Як заявила адміністрація закладу, це було спровоковано винятково жаркою та вологою погодою того літа; природний колір ведмедям повернули шляхом обробки [[перекис водню|перекисом водню]]. Останній випадок стався в [[2005]] році в зоопарку Брукфілд ([[Чикаго]]), також під час винятково жаркого та вологого літа. Цього разу ніяких спеціальних акцій запроваджено не було, позаяк можливі наслідки хімічної обробки були визнані небезпечнішими для звірів, ніж природне відновлення кольору завдяки линянню.

Як і інші представники родини, білий ведмідь принаджується сміттям; наприклад, [[звалище]] в канадському місті Черчиль (штат [[Манітоба]]) відоме як «звалище білих ведмедів» завдяки постійнимупостійному їх відвідуванню цими тваринами в пошуках їстівного.

Гон у білих ведмедів відбувається навесні; пари утворюються на короткий час — тільки на період гону, без будь-яких постійних відносин між самцями та самками. [[Вагітність]] триває 240 діб (8 місяців), ведмежата народжуються на початку зими у сніговому [[барліг|барлогу]], що його викопує мати. У ведмедиць є улюблені місця для облаштування барлогів — наприклад, [[острів Врангеля]] та земля Франца-Йосифа, де щороку нараховують 150—200 барлогів. Звичайно народжується двоє ведмежат, іноді одне або троє; відомі кілька випадків реєстрації ведмедиць із чотирма ведмежатами. Перший раз ведмедиця народжує одне ведмежа, а потім — два або три з проміжками в 3 роки. Як і в інших представників роду ''Ursus'', ведмежата при народженні дуже маленькі, звичайно 30 сантиметрів завдовжки та важать близько 700 грамів. Народжуються вони сліпими: очі відкриваються приблизно у місячному віці. Самостійно ходити ведмежата починають в 1,5 місяці, а їсти тверду їжу — в 4—5. До тих пір мати годує їх винятково [[молоко]]м, яке містить приблизно 33 % жиру, що є найбільшим показником серед родини ведмежих і наближається до такого у морських ссавців; материнське молоко, як частина раціону, може використовуватись ведмежатами аж до 2,5-річного віку. При цьому після народження потомства ведмедиця нічого не їсть протягом кількох місяців — тобто і вона, і її потомство харчуються за рахунок накопиченого нею підшкірного жиру. Ведмежата виходять з барлогу та супроводжують матір починаючи приблизно з трьохмісячноготримісячного віку, при цьому вона навчає їх захищатись від дорослих самців (серед яких бувають випадки канібалізму стосовно ведмежат).

Проведене в 2004 році в рамках проектупроєкту журналу «National Geographic» дослідження не виявило жодного випадку народження трьох ведмежат цього року, що було досить звичайним у 1970-х, і лише одне з 20 ведмежат було відлучене від споживання материнського молока у вісімнадцятимісячному віці, на відміну від половини ведмежат десять років тому.

Відповідно до результатів дослідження викопних рештківрешток та [[ДНК]], вважається, що вид білий ведмідь відокремився від [[бурий ведмідь|бурого ведмедя]] приблизно 200 тисяч років тому. Близько 100 тис. років тому виник підвид [[Ursus maritimus tyrannus]], що зник близько 12—11 тис. років тому.