Вікіпедія

Біблія: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
MarynaChala (обговорення | внесок)
1973 редагування
мНемає опису редагування
Рядок 19:
}}
 
'''Бі́блія''' ({{lang-el|τά βιβιλία, βιβλία}}, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто [[Бібл]], куди завозили [[папірус]]), або '''Святе́ Пи́сьмо''', '''Свяще́нне Писа́ння'''&nbsp;— сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма [[Християнство|християнськими конфесіями]] як [[Священне Писання]]. Результат складної праці з відбору цих текстів прийнятозаведено називати [[Канон (релігія)|каноном]], а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону, тексти,&nbsp;— [[Апокрифи|апокрифами]]<ref>''С.&nbsp;С.&nbsp;Аверинцев''. Біблія // {{ЕІУ|1|267}}</ref>. Усі книги біблійного циклу мають важливе значення для [[Історія|істориків]], [[Філологія|філологів]] тощо. [[Католицтво|Католицький]] та [[Православ'я|православний]] канони Святого Письма (Біблії) включають в себе 77 книг, а у [[Протестантизм|протестантів]]&nbsp;— 66. У [[юдаїзм]]і лише [[Старий Заповіт|Старий Завіт]] ([[Танах]]) розглядається як священна книга.
 
В основі назви «Заповіт» (від {{lang-he|ברית}}&nbsp;— угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди [[Бог]]а з усім людством: у [[Старий Заповіт|Старому Заповіті]] розповідається про [[Створення світу в Біблії|створення світу]], [[гріхопадіння]] і союз [[Бог]]а із народом Ізраїля; у [[Новий Заповіт|Новому Заповіті]]&nbsp;— про [[спасіння]] людства від гріха через [[Викуплення у християнстві|викуплення]] його [[Ісус Христос|Ісусом Христом]] своєю смертю та новий союз з Богом.
Рядок 108:
 
В Біблії перелічено декілька заповідей з різними людьми:
* '''Адамова заповідь.''' На початку Біблії розповідається про створення світу та перших людей [[Адам]]а та [[Єва|Єви]]. При створеністворенні Бог їм дає заповідь не чіпати плоду [[Дерево пізнання добра та зла|дерева пізнання добра та зла]]. Порушивши її ([[гріхопадіння]]) вони стають вигнанцями і втратили зв'язок із Богом. Але Бог полюбивши вирішив відправити свого [[Ісус Христос|Єдиного Сина]] [[Викуплення у християнстві|спокутати]] їх [[перворідний гріх]] та відкрити шлях до [[спасіння]].
* Договір з [[Ной|Ноєм]] ({{Біблія|Бут|9:1-17}}).
* [[Авраам]]ов завіт. ({{Біблія|Бут|17:1-18}})
* [[Мойсей|Мойсеєвий]]. ({{Біблія|Вих|6:1-14}}). [[Десять заповідей]].
* Договір з [[Давид]]ом. ({{Біблія|2 Цар|7:1-17}})
* '''Заповіді [[Ісус Христос|Ісуса Христа]].''' ({{Біблія|Лк|22:20}}). [[Блаженства|Заповіді Блаженства]].
<blockquote>'''Блаженні вигнані за правду''', бо їхнє Царство Небесне.</blockquote>
<blockquote>'''Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть''', і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.</blockquote>
Рядок 129:
 
=== Перші переклади ===
Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського [[Птолемей Філадельф|Птоломея Філадельфа]] (283—247 до Різдва Христового) 72 єврейськими мудрецями, тому цей переклад носитьмає назву [[Септуаґінта|Септуаґінти]]&nbsp;— Сімдесятки (''Переклад сімдесятьох''). [[Новий Заповіт]] був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на [[Латинська мова|латинську]] мову (382—405) [[Ієронім|Святим Єронімом]]. Цей латинський переклад відомий під назвою [[Вульґата]] (найстарший друк&nbsp;— [[1462]]&nbsp;р. в [[Майнц]]і). Сама назва Біблії означає з грецької&nbsp; «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III&nbsp;— початку IV століть.
 
=== Переклади Біблії українською мовою ===
{{Main|Переклади Біблії українською мовою}}
 
До [[Україна|України]] Святе Письмо прийшло у [[10 століття|X столітті]] у так зв. [[церковно-слов'янська мова|церковно-словцерковнослов'янській мові]], але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з [[1092]]&nbsp;р. переховується в Рум'янцевському музеї в [[Москва|Москві]], далі&nbsp;— [[Бучач|Бучацьке]] з [[1300|XIV]] ст., переховувалася в [[монастир]]і оо. [[Василіяни|Василіян]] у [[Львів|Львові]]), та окремі твори Старого Заповіту (головно [[Псалтир]]я).
 
Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас [[Апостол]], видання [[Федоров Іван|Івана Федорова]] (Львів, 1574&nbsp;р.), а першим виданням всього Святого Письма була [[Острозька Біблія]] [[1581]] року.
Рядок 148:
А в XVIII&nbsp;ст. за [[Катерина II|Катерини II]] запроваджено по школах і церквах України '''московську вимову церковно-слов'янських текстів'''.
 
Але в XIX&nbsp;ст. [[Григорій Квітка]] в [[Харків|Харкові]], [[Маркіян Шашкевич]] на [[Галичина|Галичині]], майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповітуЗаповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором [[Михайло Максимович|Михайлом Максимовичем]].
 
Дуже видатна праця 19-го ст.&nbsp;— переклад Євангелія й Діянь Апостольських, що його зробив [[Пилип Морачевський]], інспектор ліцею на [[Чернігів]]щині. Морачевський переслав свій переклад [[Священний синод Російської православної церкви|Священному Синодові]] російської Церкви і російській [[Академія наук|Академії Наук]]. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії [[князь Долгоруков]] та [[Київ]]ський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелія українською мовою. Тільки під тиском [[революція|революційних]] подувів [[1905]] року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святого Євангелія побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував '''[[єпископ]] [[поділля|Подільський]] Парфеній'''.
Рядок 161:
 
== Проникнення в Україну ==
Святе Письмо, написане староєврейською ([[гебрейська мова|гебрейською]]), [[Арамейська мова|арамейською]] й [[Грецька мова|грецькою мовами]], було частково перекладене на [[Старослов'янська мова|старослов'янську мову]] в IX&nbsp;— X&nbsp;ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з [[християнство]]м дісталося з [[Болгарія|Болгарії]] на [[Русь]]. Тому, почавши від [[Остромирове Євангеліє|Остромирового Євангелія]] 1056—1057&nbsp;рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з [[Київська Русь|Княжої Доби]]&nbsp;— це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також з'явилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. Але повний текст Святого Письма з'явився в [[Україна|Україні]] з виходом першої, друкованої 1581&nbsp;р. церковно-слов'янською мовою, [[Острозька Біблія|Острозької Біблії]] за текстом «Олександрійської 70-ох» ([[Септуаґінта|Септуагінти]]), а подекуди [[Латинська мова|латиномовної]] [[Вульґата|Вульґати]]. Тоді, під впливом [[Реформація|реформації]], з'явилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», такі як [[Пересопницьке Євангеліє]] 1556—1561&nbsp;рр., «Крехівський Апостол» 1560&nbsp;р., тощо, «для ліпшого вирозумленя люду християнського посполитого». Однак з підпорядкуванням українських земель [[Росія|Росії]] такі переклади були заборонені і в історично насадженій [[Російська православна церква|російській православній Церкві]] в Україні вживалося тільки Святе Письмо церковно-словцерковнослов'янською мовою з російською вимовою.
 
У [[19 століття|XIX&nbsp;ст.]] відновилися спроби перекласти Святе Письмо на [[українська мова|українську мову]], розпочаті [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіяном Шашкевичем]] у [[Галичина|Галичині]] 1842&nbsp;р. (Євангеліє Івана і Матея 1-5) і [[Морачевський Пилип Семенович|Пилипом Морачевським]] на східній Україні (4 Євангелія і Діяння) 1862. Оскільки [[Синод]] [[Російська православна церква|російської православної Церкви]] відкинув це [[Євангеліє]] і взагалі був проти друку україномовного Святого Письма, наступні переклади з'явилися поза межами [[Російська імперія|Російської імперії]]: 1869&nbsp;р. у [[Львів|Львові]] 5 Мойсеєвих книг у перекладі [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймона Куліша]], 1871&nbsp;р. у [[Відень|Відні]] Новий Заповіт (праця П. Куліша та [[Пулюй Іван Павлович|Івана Пулюя]]) і 1903 у Відні '''Біблія''' перекладу П. Куліша, І. Пулюя та [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Івана Нечуя-Левицького]], накладом «Британського Біблійного Товариства». Проте [[Второканонічні книги|второканонічні]] книги Старого Заповіту не увійшли до неї, як і до перекладу Біблії з грекомовного тексту [[Іларіон (Огієнко)|І. Огієнка]] 1962&nbsp;р., що його тепер уживають українські [[Православ'я|православні]] та [[Протестантизм|протестантські]] Церкви.
 
Повне українське Святе Письмо, опрацьоване на підставі перекладу [[Хоменко Іван Софронович|Івана Хоменка]] біблійною комісією [[Василіяни|Василіянського Чину]] у 1956—1962&nbsp;рр. за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами, вийшло у римському василіянському видавництві 1963&nbsp;р. На українських землях Святе Письмо [[Українська мова|українською мовою]] було заборонене [[КПРС|комуністичною владою]] і, з її підтримкою, Російською православною церквою Московського патріархату, котрі не визнавали українську мову як [[Богослужіння|богослужбову]], і вимагали читання у церквах [[Церковнослов'янська мова|церковно-словцерковнослов'янською]] ([[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янською]]) мовою з [[Російська мова|російською]] [[Вимова|вимовою]].
 
== Відносини з наукою ==
Рядок 177:
 
=== Наукове підтвердження ===
У 19 столітті німецький археолог [[Георг Еберс]] дослідив знайдений папірус і написав наукову працю «Стародавній Єгипет в історії і Письмі» (1880), де він доводить, що наукові дані єгиптології підтверджують свідоцтва&nbsp;'''Біблії'''. В 1947 році в печерах Кумрана було виявлено [[Кумранські рукописи|сувої]] 3-1 ст. до н.&nbsp;е., які підтверджують достовірність Старого Заповіту.
 
Довгий час критики Біблії стверджували що ті чи інші міста згадані в письмі насправді не існували, але ву 2012 році археологамиархеологи було знайденознайшли підтвердження щонайменше історичності міста [[Вифлеєм|Віфлеєм]]<ref>{{Cite web |url=http://old.dyvensvit.org/articles/8365.html |title=Археологи підтверджують що Біблія – не вигадка|website=old.dyvensvit.org |archiveurl=https://web.archive.org/web/20190224034415/old.dyvensvit.org/articles/8365.html |archivedate=24.02.2019 |accessdate=2017-03-14}}</ref><ref>{{cite web |title=Археологи знайшли перше не письмове підтвердження існування Віфлеєму |url=https://dt.ua/SCIENCE/arheologi_znayshli_pershe_ne_pismove_pidtverdzhennya_isnuvannya_vifleemu.html |website=[[Дзеркало тижня. Україна]] |date=28.05.2012}}</ref>.
 
Біблія зробила неоцінений вклад в розвиток моралі людства. В ній було заборонено [[ритуальне вбивство]], [[Культова проституція|храмову проституцію]], введено обов'язок звільнювати рабів ([[ювілейний рік]]) та ін. Закони Біблії постановляють допомагати бідним, поважати старших та розумніших, проголошено цінність людського життя як образу Божого (613 заповідей).
Рядок 203:
|page = 121}}</ref>. А для [[гігієна|гігієни]] у відповідних кліматичних умовах Єгипту (при дефіциті води) [[обрізання]] було записане пізніше юдеями-євреями в Біблії немов як «завіт з Богом», що зображено було єгиптянами 2350—2000 років до н.&nbsp;е., коли [[євреї]]в та [[юдаїзм]]у не існувало й не було писемного [[іврит]]у (див. ілюстрацію). Не гребували євреї-юдеї плагіатом і коли історію долі [[Імхотеп]]а радника фараона [[Джосер]]а (2697—2673&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) приписали в текстах Біблії стародавньому [[казка|казковому]] юдею-єврею [[Йосип (син Якова)|Йосипові]]: Відповідно [[археологія|археологічних]] даних (щодо запису на скелі острову Сехель на р. [[Ніл]] коло [[Асуан]]у копії тексту фараона Джосера) було приписано [[єгипет]]ську історію [[ізраїль]]ському народу тоді, коли ізраїльського народу та юдейської релігії навіть не існувало в описуваних реальних подіях<ref name="Никонов"/>.
 
Біблія має дуже багато протиріч у своїх текстах, помилки перекладу<ref>{{cite web|url=http://www.baptistlink.com/creationists/expondoerrossbinvi.htm|title=Expondo Os Erros Da Sociedade Bíblica Internacional|publisher=Baptistlink.com|year=2000|accessdate=2012-01-13|archiveurl=https://web.archive.org/web/20021029221934/http://www.baptistlink.com/creationists/expondoerrossbinvi.htm|archivedate=2002-10-29|deadurl=yes}}</ref>, міфологізацію, вигадки переписувачів текстів Біблії тощо. На даний час наукове співтовариство не визнає Біблію історично точним [[документ]]ом, як і достовірним кодексом [[мораль]]ної поведінки. А деякі тексти з [[психопатологія|психопатологічними]] та [[сексопатологія|сексопатологічними]] явищами ставить під сумнів так звану «святість» текстів Біблії<ref name=video1 group=yt />, немов «Божественне одкровення» (ґвалтування доньок Лота Бут.19:1-8; інцест Бут.19:33-35; людські жертвоприношення Суд.11:30-39; викрадення жінок у сексуальне рабство в ім'я Господа Бога Чис.31:35; знущання над слугами Вих.21:20-21; інструкція Бога Святого як пограбувати міста та красти дітей з жінками Второзак.20:10-14; вбивство дітей в ім'я Бога Єдиного Ісуса Нав.6:20-26 та 1 кн. Царств 15:3 з Второзак.2:33-34, Числа 31:17 й ін.<ref name=video2 group=yt />); навіть перекладачі-переписувачі пізніше багато місць первинних текстів Біблії навмисно спотворювали через присутні збочення (наприклад, в Бут.24:2 [[Авраам]] вимагав від слуги принести Богові [[присяга|присягу]] поклавши руку на його [[геніталії]], [[пеніс]]<ref name="Никонов"/>&nbsp;— пізніше записане як «ятра», «чресла», «стегно» тощо; теж саме збочення у біблійного [[Йосип (син Якова)|Йосипа]]&nbsp;— Бут.47:29 і&nbsp;т.&nbsp;д.). Часто особисті думки юдейських переписувачів Біблії про національно-релігійну виключність й зверхність [[євреї]]в-[[юдеї]]в видаються немов «думки й слова Бога»<ref name=video3 group=yt /><ref name=video4 group=yt />, проголошується агресивний експансіонізм і антигуманізм з використанням [[релігія|релігії]]<ref name=video5 group=yt />; а [[компіляція джерел]]<ref name="Никонов"/> в Біблії з фактами знищування джерел інформації попередніх розвинених цивілізацій (див. [[Спалення книг]]) свідчить про амбіційні претензії одного дикого народу (примітивного племені скотарів)<ref name="Никонов"/> посісти чільне місце в світі за рахунок інших народів, навмисне утруднення встановити правдивість минувщиниминувшини всього [[людство|людства]] на [[Земля|Землі]].
 
Біблія зробила неоцінений{{джерело}} внесок в розвиток моралі людства. В ній було заборонено ритуальне вбивство, храмову проституцію, введено обов'язок звільнювати рабів (ювілейний рік) та ін. Закони Біблії постановляють допомагати бідним, поважати старших та розумніших, проголошено цінність людського життя як образу Божого (613 заповідей).
''Критика тексту'' надала підстави стверджувати, що Біблія давніми юдеями була написана як [[плагіат]]<ref name=video6 group=yt />&nbsp;— використання стародавніх релігійних джерел, таких як [[шумер]]ські тексти (''наприклад'' запозичення [[Епос про Гільгамеша|епосу про Гільгамеша]] з приписуванням його історії до долі Мойши-[[Мойсей|Мойсея]]-Муси). Навіть [[Десять заповідей|10 заповідей]] є плагіатом 125 глави «Єгипетської [[Книга мертвих|Книги мертвих]]»<ref name=video8 group=yt /> (цивільно-кримінальний кодекс). Вчені не визнають історичність таких подій, як [[Книга Вихід|вихід з Єгипту]], мандрування [[євреї]]в у пустелі або [[Епоха Суддів|епоха Суддів]]<ref>{{cite book |last=Finkelstein, |first=Israel |title=«The Bible Unearthed» |coauthors=Neil Silberman }} {{ref-en}}</ref><ref>{{cite book |last=Dever, |first=William G. |title=«Who Were the Early Israelites and Where Did They Come from?» }} {{ref-en}}</ref>. Не існує також [[археологія|археологічних]] доказів виходу з [[Єгипет|Єгипту]] народу [[Ізраїль|Ізраїля]] в [[Ханаан]]; але є свідчення про виокремлення серед ханаанян окремої групи бідняків в Ханаані в кількості 3000 осіб в 25 малих поселеннях через соціально-економічні зміни всередині Ханаану (тобто&nbsp;— не вплив ззовні), також є [[археологія|археологічні]] свідчення про міграцію з Єгипту через терени народу за назвою «шас» (котрий мешкав на території під назвою культу [[Ягве]] і відоме пізніше як [[Мідіан]] [[араби|арабського]] племені [[мідіаніти|мідіанітянів]]<ref>Нині це захід [[Саудівська Аравія|Саудівської Аравії]], південь [[Йорданія|Йорданії]] та [[Ізраїль|Ізраїлю]] і [[Синайський півострів|Синаю]]. [[Мідіаніти]] також часто згадуються в [[Коран]]і як «мадіани».</ref>) групи носіїв релігійного культу Єгипту вплинувших на Ханаан не одразу&nbsp;— лише після руйнування [[Перший Храм|Першого храму]] було прищеплення [[монотеїзм]]у (див. «[[Атонізм]]» [[Аменхотеп IV Ехнатон|Аменхотепа IV Ехнатона]], історія культу [[Ашера (богиня)|Ашера]])<ref name=video7 group=yt />; бо поруч існувало поняття «[[Елогім]]» (у множині&nbsp;— [[боги]])<ref name="ЕЄЕ"/> згідно Бібліїз Біблією; пізніше замінене на «[[Адонай]]» (у множині&nbsp;— «пани мої»)<ref name="ЕЄЕ">{{ЕЄЕ|10682|Бог}} (КЕЭ, том 1, кол. 465—478)</ref> із пізнішими заборонами взагалі вимовляти ім'я бога. Саме та група носіїв єгипетської релігії (не Моїсей) могла прищепити [[Десять заповідей|10 заповідей]], як плагіат із 125 глави «Єгипетської [[Книга мертвих|Книги мертвих]]»<ref name=video8 group=yt />; аналогічно [[Закони Хаммурапі]] задовго до опису «передачі МоїсеюМойсею 10 заповідей на горі Синай» свідчать про передачу тотожних законів Богом для царя [[Хамурапі]].
 
З початком вивчення біблійних текстів на науковій основі, приблизно до середини XIX століття виникла така самостійна наука, як «критична біблістика», в якій оформився напрям досліджень&nbsp;— '''політичний монотеїзм'''; неупереджений аналіз текстів Біблії розкрив протиприродність і навіть штучність самої ідеї «єдиного бога», що виникла стараннями єгипетських жерців в XIV столітті до нашої ери при дворі фараона Аменхотепа IV<ref>{{cite web |url=http://um.co.ua/3/3-4/3-47795.html |title=«Психопатологія монотеїзму» |author= |date= |website= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160703124018/http://um.co.ua/3/3-4/3-47795.html |archivedate=03-07-2016 |quote="політичний монотеїзм" |accessdate=03-07-2016 |deadurl=no }}</ref><ref>{{cite web |url=http://studopedia.org/3-47795.html |title=«Психопатология монотеизма» |author= |date= |website= |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160703124143/http://studopedia.org/3-47795.html |archivedate=03-07-2016 |quote="политический монотеизм" |accessdate=03-07-2016 |deadurl=no }} {{ref-ru}}</ref>. Що сприймається деякими сучасниками також і як [[бізнес]]-проект для [[Глобалізація|глобалізації]], і немає нічого спільного з [[релігія|релігією]] як такою<ref name="Никонов">''Никонов А. П.'', «[http://scisne.net/ax/d1/1/nikonov_opium_dlya_naroda/Nikonov-A.P.-Opium-dlya-naroda.pdf Опиум для народа. Религия как глобальный бизнес-проект]», изд. «Энас», {{М.}}-{{СПб.}}, 2009.&nbsp;— ISBN 978-5-93196-954-1. {{ref-ru}}</ref>.
Рядок 212:
Запозиченнями з найстародавніших релігій займалися не лише [[юдеї]], але й [[християни]]<ref name="Никонов"/>: і [[Новий Заповіт|новозавітні]] автори текстів, котрі відверто використали попередню філософсько-теологічну [[термінологія|термінологію]] [[язичництво|язичництва]] та містичні події приписали засновникам християнства; що слід вважати штучною релігійною реформою з використанням ідентичних стародавніх знань<ref name=video8 group=yt />.
 
[[Теолог]]и винайшли «виправдання», що Біблія є «історією спасіння»: фіксація етапів формування розуміння поняття «[[Бог]]» окремо узятим народом, котрий старався акумулювати релігійний досвід інших народів. Але досліджуючи Біблію можна прийти до висновку, що, наприклад, «біблійний Бог» є повним відображенням [[психотип]]у диких єврейських кочівників: ідеал безкарноїбезкарного крадежіграбунку хитрістю (Бут. 27, Второзакон. 23:19-20 тощо), грабунок як дар Бога та паразитування (напр. Второзакон. 6:10, 7:1, 11:29 тощо), винищення культур інших народів (хто не сповідує світоглядову доктрину єврейських кочівників), геноцид народів для розширення життєвого простору самообраним тощо<ref name="Никонов"/><ref>{{недоступне посилання|url=http://radiofreevillage.com/w/Жестокость_и_насилие_в_Библии}} Жестокость и насилие в Библии {{ref-ru}}</ref>.
 
Утрудненим, у зв'язку із давністю подій та розбіжностями перекладів є доказ історичності деяких відомостей, наданих в Біблії. Деякі біблеїсти розглядають Біблію, як продукт виключно післяполонного періоду (V&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. й пізніше).
Загалом науковці визнають Біблію джерелом історичних відомостей; зокрема, історичність вавилонського полону не піддається сумнівовісумніву.
 
Історія Стародавнього Ізраїлю та Юдеї X—VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. залишається предметом палких суперечок в наукових колах. Деякі вчені визнають історичними біблійні події лише періоду VIII—VII&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Біблія