Іо (супутник): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ehlla (обговорення | внесок) |
Yurchor (обговорення | внесок) м →Гори |
||
Рядок 173:
На Іо налічується 100—150 гір. Середня їх висота — 6 кілометрів, а максимальна — 17,5±1,5 кілометра (у гори [[Південна Боосавла]])<ref name="Schenk2001">{{cite journal |last=Schenk |first=P. |display-authors=etal |date=2001 |title=The Mountains of Io: Global and Geological Perspectives from ''Voyager'' and ''Galileo'' |journal=Journal of Geophysical Research |volume=106 |issue=E12 |pages=33201–33222 |doi=10.1029/2000JE001408 |bibcode=2001JGR...10633201S}}</ref>. Часто гори являють собою великі (із середньою довжиною 157 км) ізольовані геологічні структури. Глобальних тектонічних структур, таких як на Землі, не видно<ref name="Schenk2001" />. Величезний розмір гір свідчить про те, що вони складаються здебільшого з силікатних порід, а не з сірки<ref name="Clow1980">{{cite journal |title=Stability of sulfur slopes on Io |journal=Icarus |last=Clow |first=G. D. |coauthors=Carr, M. H. |pages=268–279 |volume=44 |issue= 2|year=1980 |doi=10.1016/0019-1035(80)90022-6 |bibcode=1980Icar...44..268C}}</ref>.
Попри значний вулканізм, що визначає зовнішність Іо, походження майже всіх її гір не вулканічне. Більшість з них утворюється в результаті напружень стискання в літосфері, які піднімають і часто нахиляють шматки кори Іо, [[насув]]аючи їх один на одного<ref name="SchenkBulmer1998">{{cite journal | last=Schenk |first=P. M. |coauthors=Bulmer, M. H. |title=Origin of mountains on Io by thrust faulting and large-scale mass movements |journal=Science |volume=279 |issue= 5356|pages=1514–1517 |year=1998 |url= |doi=10.1126/science.279.5356.1514 | pmid=9488645 |bibcode = 1998Sci...279.1514S}}</ref>. Тиск, що веде до утворення гір, — результат безперервного осідання вулканічних матеріалів<ref name="SchenkBulmer1998" />. Глобальний розподіл гір по поверхні Іо, судячи з усього, протилежний розподілу вулканічних структур — в областях з найменшою кількістю вулканів багато інших гір і навпаки<ref name="McKinnon2001">{{cite journal | last=McKinnon |first=W. B. |coauthors=''et al.'' |title=Chaos on Io: A model for formation of mountain blocks by crustal heating, melting, and tilting |journal=Geology |volume=29 |issue=2|pages=103–106 |year=2001 |url= |doi=10.1130/0091-7613(2001)029<0103:COIAMF>2.0.CO;2 |bibcode=2001Geo....29..103M}}</ref>. Це вказує на наявність в атмосфері Іо великих областей, в деяких з яких відбувається стиснення (що формує гори), а в іншому — розширення (сприятливе для утворення патер)<ref name="Tackley2001">{{cite journal | last=Tackley |first=P. J. |title=Convection in Io's asthenosphere: Redistribution of nonuniform tidal heating by mean flows |journal=J. Geophys. Res. |volume=106 |issue= E12|pages=32971–32981 |year=2001 |url= |doi=10.1029/2000JE001411 |bibcode=2001JGR...10632971T}}</ref>. Однак в окремих областях гори і пантери розташовані близько один від одного. Це можна пояснити тим, що магма часто досягає поверхні через розломи, утворені під час формування гір<ref name="Radebaugh2001">{{cite journal |title=Paterae on Io: A new type of volcanic caldera? |journal=J. Geophys. Res. |last=Radebaugh |first=D. |display-authors=etal |pages=33005–33020 |volume=106 |issue=E12 |date=2001 |doi=10.1029/2000JE001406 |bibcode=2001JGR...10633005R}}</ref>.
Гори Іо (як і взагалі геологічні структури, що підносяться над рівнинами) мають різні форми. Найпоширеніша серед них — [[плато]]<ref name="Schenk2001" />. Вони нагадують великі [[Столова гора|столові гори]] з пласкою вершиною з нерівною поверхнею. Інші гори, мабуть, — нахилені блоки кори Іо з пологим схилом (утвореним з пласкої поверхні) і крутим обривом, де на поверхню виходять шари, які раніше залягали глибоко. У обох типів гір часто зустрічаються круті [[ескарп]]и уздовж одного або декількох країв. Лише деякі гори на Іо мають вулканічне походження. Вони нагадують маленькі [[Щитовий вулкан|щитові вулкани]] з крутими схилами (6 — 7°) поблизу їх невеликої [[Кальдера|кальдери]] і більш пологими схилами по краях<ref name="Schenk2004">{{cite journal | last=Schenk |first=P. M. |coauthors=''et al.'' |title=Shield volcano topography and the rheology of lava flows on Io |journal=Icarus |volume=169 |issue= 1|pages=98–110 |year=2004 |url= |doi=10.1016/j.icarus.2004.01.015 |bibcode=2004Icar..169...98S}}</ref>. Вулканічні гори невеликі і досягають у середньому лише 1-2 кілометри заввишки і 40-60 кілометрів завширшки. Морфологія деяких інших структур (де з центральної патери виходять тонкі потоки, як у патер Ра) свідчить про те, що це теж щитові вулкани, але з дуже пологими схилами<ref name="Schenk2004" />.
| |||