Естонська музика: відмінності між версіями

У XVIII столітті естонська музика розвивається в умовах окупації Російською імперією. У цей час почало розвиватися світське аматорське музикування, у релігійних селянських громадах - багатоголосний спів хоралів, що прилучало півчих до [[мажоро-мінорна система|мажоро-мінорної ладової системи]]. Підйом культури в 2-ї половини 19 століття пов'язаний з ростом національної самосвідомості. Просвітителі-демократи (Ф. Р. Фельман, Ф. Р. Крейцвальд та ін.) зіграли істотну роль у становленні естонської фольклористики. В 1857—61 роках був виданий естонський національний поетичний епос «Калевіпоег» (упорядник Крейцвальд). Музичний фольклор записували також А. Томсон, М. Хярма, з 1904 - О. Каллас. Початок професійній музиці Естонії поклали патріотичні хорові пісні А. Кунілейда на сл. Л. Койдула (1869). Багатоестонських музикантів (в т. ч. Кунилейд, Томсон) одержали освіту у вчительській семінарії Я. Цимзе в м. [[Валга]]. З 1869 у [[Тарту]], а потім у [[ТаллінТаллінн]]і (з 1896) стали проводитися всеестонські співочі свята, що поклали початок цієї традиції у Фінляндії, Латвії, потім у Литві. В 1865 засновано аматорські театрально-співочі товариства.

У 1885—94 філолог і композитор К. А. Херман видавав перший естонський музичний журнал «''Laulu ja mangu leht''». На рубежі 19 — 20 ст. багато естонських музикантів учились в Петербурзькій консерваторії (зокрема, у [[Римського-Корсаков|М. А. Римського-Корсакова]]). З 1908 в [[Тарту]] регулярно проходили симфонічні концерти під орудою Ю. Аавіка, Ю. Сімма, з 1913 — в ТаллініТаллінні під орудою Р. Кулля. В 1906 при товариствах «Ванемуйне» і «Естонія» відкрились професійні театри. Перша національна опера — «Донька Лембіту» А. Лемби (1908). Автором перштх в естонській музиці творів великих форм вважається Р. Тобіас (оркестрова увертюра «Юлій Цезарь» — 1896, кантата «Іоанн Дамаскін».

Із проголошенням Естонської республіки 1918 року починається новий етап розвитку музичної культури цієї країни. [[1919]] року були відкриті [[ТаллінськаТалліннська консерваторія]] та вище музичне училище у Татру, створена спілка естонських співаків, що керував проведенням співочих свят та видавав журнал «''Muusikaleht''». У [[1924]] створено оркестр естонського радіомовлення. Серед провідних естонських композиторів цього часу — [[Артур Капп|А. Капп]], [[Хейно Еллер|Х. Еллер]], [[Едвард Тубін]], [[Евальд Аав]].

Із завоюванням Естонії Радянським союзом 1940 в ТаллініТаллінні була відкрита філармонія, Будинок народної творчості, естонське відділення [[Спілка композиторів СРСР|СК СРСР]] очолив Х. Еллер. У 1960-ті — 1980-ті роки спостерігається зростання інтересу естонських композиторів до глибинних пластів національного фольклору, серед композиторів цього напрямку виділяється [[Торміс Вельйо|Вельйо Торміс]]. На кінець 1960-х років припадає початок творчої діяльності [[Арво Пярт]]а. Із сучасних музикантів — музикант електронник [[Вяхі Пеетер|Пеетер Вяхі]].

[[Файл:Tallinna laululava 2006.jpg|300px|thumb|ТаллінськеТалліннське співоче поле]]