Тайфа: відмінності між версіями

▲Значну частину тих, кого іспанці називали [[Маври|маврами]], становили [[бербери]] - вихідці з північноафриканських племен, підкорених [[Араби|арабами]]. Нащадки завойовників і представники елітних династій - араби - залежали від найманців-берберів так само, як згодом турецькі султани - від своїх різношерстих [[Яничари|яничарів]].

▲У Південній Іспанії на всьому протязі ісламського правління зберігалися групи романоязичних, і частково асимільованих арабомовних, християн-мосарабів - нащадків романізованого населення Римської Іспанії, а також численні [[Сефарди|єврейські]] громади. Значна частина населення Гранади і інших прибережних еміратів (наприклад, [[Денійська тайфа|Денія]]) складалася з військовополонених - християн-рабів, у тому числі слов'ян-[[сакаліба]]. У цьому національному конгломераті араби представляли як би вищу феодальну касту. Але численні і ворожі верхівці військові бербери і почасти [[мувалади]] постійно підривали силу аристократії своїми інтригами, партійною боротьбою, змовами і заколотами. Особливу небезпеку становили найманці-ренегати, що співробітничали то з християнами, то з мусульманами в залежності від ситуації і особистої вигоди. У династичній боротьбі брали найактивнішу участь арагонські і кастильські королі, підтримуючи ту чи іншу групу.