Музика Бразилії: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Alexbot (обговорення | внесок) м робот додав: nn:Brasiliansk musikk |
Lvova (обговорення | внесок) |
||
Рядок 22:
Біля кінця 19-го століття, Карлос Гомес (''Carlos Gomes'') з Кампінаса поставив ряд опер італійського стилю, наприклад ''Il Guarany'' (заснована на романі Маріо ді Андраді (''Mário de Andrade'')). Бразіліу Ітібере (''Brasílio Itiberê'') був іншим видатним класичним композитором, та першим, який почав використовувати елементи бразильської музики в Західній класичній музиці, в свому творі ''Sertaneja''.
Фестиваль «[[Тиждень Сучасного Мистецтва]]», проведений у Сан-Паулу в 1922 році, революціонізував бразильську літературу, образотворче мистецтво і музику. Ейтор Вілла-Лобос (''Heitor Villa-Lobos'') лідирував у групі авангардних композиторів, які використовували бразильську народну музику в своїх творах.
В кінці 1930-х років склалися дві школи бразильських композиторів. Камарго Гуарінері (''Camargo Guarnieri'') був главою Націоналістичної школи, що була надзнута творами Маріо ді Андраді. Іншими композиторами цієї групи були зокрема Гуерра Пейші (''Guerra Peixe''), Оскар Лоренсу Фернандес (''Oscar Lorenzo Fernandez''), Франсиску Міньйон (''Francisco Mignone''), Люсіану Галлет (''Luciano Gallet'') і Рамадес Гнатталі (''Radamés Gnattali''). У 1939 році Ганс Жоашім Коеллреутер (''Hans Joachim Koellreutter''), творець «Групи живої музики», заснував іншу школу, що характеризується використанням [[Додекафонія|додекафонії]] та [[Атональність|атональності]]. Інші композитори в цій школі включали Едіно Крігера (''Edino Krieger''), Клаудіу Сантору (''Cláudio Santoro'') і Еунісе Катунда (''Eunice Catunda'').
| |||