Проблема зла: відмінності між версіями

Згідно [[Хасидизм|хасидської]] позиції [[Моше Хаїм Луццатто|Моше Хаїма Луццатто]], зло існує лише в помилковій оцінці людиною Божої благодаті. Навіть той, хто вважає, ніби свідомо творить зло, насправді виконує Божу волю<ref>{{Cite webЕЄЕ|title=Хасидизм|url=https://eleven.co.il/judaism-trends/hasidism/14462/|website=Электронная еврейская энциклопедия ОРТ|date=2016-10-13|accessdate=2019-04-01|language=ru|first=|last=|publisher=Хасидизм}}</ref>.

Згідно [[Платон]]а, зло і добро однаково необхідні, представляючи собою руйнування і створення. Він розрізняв моральне зло, котре творить людина, і неморальне, таке як природні лиха. Неморальне зло є покаранням за моральне, компенсує його, тому справедливе<ref>Платон. Теетет. 176a-b</ref><ref>Платон. Горгій. 525b</ref>. [[Стоїцизм|Стоїки]] схилялися до думки, що кожний окремий випадок зла необхідний для загального блага<ref>Stoicorum Veterum Fragmenta. II 1181</ref>, а також зло, котрого зазнає одна людина, може слугувати повчанням для іншої, сприяючи її вдосконаленню, таким чином доброго і зло врівноважуються<ref>Stoicorum Veterum Fragmenta. II 1175—1176, 1180</ref>. За вченням [[Плотін]]а, зло є наслідком недосконалості матерії, що [[Еманація (філософія)|еманує]] з Бога. Проте існування рівнів більшої та меншої досконалості необхідне для повноти буття<ref>Плотін. Еннеади. I 8; II 9, III 2-3</ref>. Індивідуальні душі можуть здійснювати моральне зло<ref>Плотін. Еннеади. III 2. 5; III 3. 4</ref> та зазнавати неморального як справедливого покарання за це<ref>Плотін. Еннеади. III 2. 8</ref>. Подібна думка про зло як наслідок еманації світу з Бога наявна в [[Кабала (вчення)|Кабаллі]]. [[Натан із Гази]] доводив, що творіння відбувається внаслідок взаємодії розумного й нерозумного Божого світла, і в усьому створеному переважає нерозумне. В той же час прихід втіленого [[Месія|месії]] відкриє шлях розумному світлу в досі недоступні області<ref name=":0">{{Cite webЕЄЕ|11447|title=Добро и зло|url=https://eleven.co.il/judaism/religious-ethics/11447/|website=Электронная еврейская энциклопедия ОРТ|date=2006-07-04|accessdate=2019-04-01|language=ru|first=|last=|publisher=}}</ref>. В працях [[Прокл Діадох|Прокла]] наводиться думка, що існування зла є умовою повноти буття, де існує як вічне й досконале, так і минуще й недосконале, і саме в порівнянні з недосконалим існує досконале. Прагнучи досконалості, людина може зазнавати певних страждань, але вони сприяють її зростанню<ref>Прокл. Про десять сумнівів щодо промислу. 30-38</ref>.