|
Нещадністю та насиллям супроводжувалася переможна хода [[Антипатр]]а і в інших регіонах Греції. По смерті Антипатра Греція стає предметом розбрату і війн декількох честолюбців і переходить від одного з них до іншого. У [[306 до н. е.]] намісники [[Антигон I Одноокий]], [[Деметрій I Поліоркет]], [[Селевк І Нікатор]], [[Птолемей I Сотер]], [[Кассандр (цар Македонії)|Кассандр]] та [[Лісімах]] привласнюють собі царський титул, а в [[301 до н. е.]] царство Антигона ділиться між Селевком та Лісімахом. У тому ж році в Греції йшла запекла боротьба спочатку між Кассандром і Деметрієм Поліоркетом, потім між останнім і цілою коаліцією царів. Коли Деметрій був вигнаний з [[Стародавня Македонія|Македонії]] і втік в Азію, син його [[Антигон I Одноокий|Антигон Гонат]] зумів утримати за собою [[пелопоннес]]ькі володіння батька. До [[279 до н. е.]] відноситься героїчна оборона від [[Галлія|галльських]] завойовників союзними грецькими військами, причому найбільше відзначилися [[Етолія|етоляни]]. Ччерез два роки після цього Антигон запанував у Македонії, почавши собою династію македонських царів до [[Персей (цар Македонії)|Персея]], останнього царя Македонії, включно.
<!-- Крім Македонії, в залежності від якої перебувала власне Греція, із завоювань Александра виникли царства Сирійське, Селевкідів, Єгипетське, Лагіді. У свою чергу із великих земель Сирії виділилися царства: [[Пергамське царство|Пергамське]], В[[іфінія|Віфінське]], [[Парфянське царство]] та ін. У землі, завойовані Александром, вирушали греки із власне Греції та стародавніх колоній та привносили свою мову, мистецтво, потяг до науки та літератури, а також громадські установи в найдальніші кути тодішнього світу. [[Афіни]], [[Спарта]], [[Коринф]], [[Фіви]] залишилися далеко позаду нових центрів грецької освіченості: [[Антіохія|Антіохії]], [[Пергам (місто)|Пергама]], [[Александрія|Александрії]], [[Сіракузи|Сіракуз]] та ін.
[[Космополітизм]] став відмінною рисою творів грецького розуму. В цей же час почався формуватися переважно на чужині той тип грека ({{lang-la|Graeculus}}), жебрака та паразита, майстра на всі руки, який увічнений сатирою [[Ювенал]]а. Не дивлячись на виснаження і деморалізацію, внаслідок відпливу населення в далекі країни, незважаючи на необхідність пристосовуватися до вимог деспотів і багатіїв, старі цивільні чесноти продовжували жити серед греків, менше порушених новим порядком речей.
== Федеративні союзи ==
3 і 2 століття до н. е. ознаменувалися в історії Греції утворенням декількох союзів на федеративних засадах. Найбільшими були [[Ахейський союз]] у [[Пелопоннес]]і та [[Етолійський союз]] у середній Греції. Головне завдання союзів полягало у звільненні грецьких міст від македонських гарнізонів або тиранів і в забезпеченні їх від зазіхань македонських царів на майбутній час. Союзи були і раніше, навіть у глибоку давнину, але вони обмежувалися невеликими територіями і укладались у невеликих межах племен. Тільки тепер, на тлі багаторічної безперервної небезпеки, початки рівноправного союзу набули особливого значення та вироблену значною мірою організацію. Союзні влади в обох федераціях відали тільки загальносоюзними справи, не втручаючись у внутрішні відносини окремих союзних громад. [[Гегемон]]а або чільної громади в цих союзах не було, громадяни союзних громад були в той же час громадянами союзу, що і виражалося у найменуваннях ахеян або етолян для громадян усіх союзних громад без різниці. Сам союз називався [[народ]]ом.
<!--Обидві алефедерації тодібули якописані федераціядавньогрецьким ахейскаяісториком була[[Полібій|Полібієм]]. рідноюОскільки дляАхея історикабуло ійого здаваласябатьківщиною, йомувін здійсненнямзмальовує політикиїї як силу, здатноїздатну врятувати ГГрецію. , Етолійський федераціясоюз, ворогували,що звичайно ворогувау з ахейськоїАхейським, представлялася Полібіюпостає безладним скопищем хижаків, що живуть грабунком і нападами. Насправді різниця між союзами ворганізацііполягала в організаціі і була дуже невелика іневеликою, виникала зчерез різногорізний ступеняступінь громадянськості більшості громад, що входили до складу того й іншого союзу;союзів. перевагуПеревага в цьому відношеннісенсі було, безперечно,була на боці ахейськоїАхейської федерації. СоюзнаЇї владусоюзна в цій останнійвлада мала у своєму розпорядженні більшоюбільшу силоюсилу іта авторитетністю, ніж відповідні органи Етолійський союзу, в середовищі якого начальники окремих племен робили походи або здійснювали набіги на чужі землі і без відома союзнихсоюзної влади. ВерховнимВерховною установою, як у ахеян, так і у етолян булобули союзнесоюзні збори громадян ;. крімКрім того, існували в томуобох ісоюзах в іншому союзііснували обмежені поза складускладом ради або постійні комітети, які ведутьвели поточні справи союзу ;. вищимВищим представником виконавчої влади був союзний воєначальник, [[стратег ]]. Питання війни вта світумиру, договорів і спілок, прийому іноземних послів підлягали віданнявіданню союзнихсоюзної влади . Не кажучи про те, що сили двох союзів були роз'єднані суперництвом і війною і через те ослаблені, не кажучи про те також, що поза спілок залишалася значна частина Г., пліч-о-пліч з Ахейського союзу існувала Спарта, царі якої, Агіс IV і Клеомен III, поставили собі завданням воскресити колишню славу своєї держави, вдихнути в спартанців колишні доблесті, звільнити Г. від македонян в затвердити спартанську гегемонію. У цьому триваючому роз'єднання греків лежала розгадка успіхів македонських царів і потім римських легіонів. ▼Обидві федерації були описані давньогрецьким істориком [[Полібій|Полібієм]];
Ахейській союз був встановлений зусиллями Марга з Кирени[[Кірена (місто)|Кірени]] близько [[280 р. до Рн. Хе. ]], і складався спочатку з 4 міст : ([[Діма ]], [[Патри ]], [[Фари ]], [[Трітея )]], проте невдовзі обійнявоб'єднав усі міста стародавньої Ахаї[[Ахея|Ахеї]], а роківчерез 30 років по тому поширився за межі цієї області, приєднаннямпісля Сікіонуприєднання (251)[[Сікіон]]у. Винуватцем розширення союзу був [[Арат ]], який 16 або 17 разів обирався ву союзні стратеги[[стратег]]и і протягом 30 років визначав союзну політику ахеян. З часом в союз увійшли Корінф[[Коринф]], [[Мегара (місто)|Мегара]], [[Епідавр ]], [[Герміона (місто)|Герміона]] та ін . Війна з [[Клеомен III|Клеоменом ]] ( 228-221228—221 роки до н. е.) змусила Арата шукати підтримки тієї самої чужоземної сили, звільнення від якої проголошувалося метою об'єднавчого руху пелопоннессцевпелопоннесців. Ахейці уклали союз з Антігоною[[Антигон Досон|Антигоном Досоном ]] (223), який і з'явився в Пелопоннесі упорядником еллінських справ. [[Битва при СелласііСелласії]] ( [[221 до н. е.]]), що позбавилопозбавила Клеомена царської влади, а [[Спарта|Спарту -]] — всіх її завоювань, затвердилизатвердила верховенство македонських царів над Грецією. ▼▲<!-- але тоді як федерація ахейская була рідною для історика і здавалася йому здійсненням політики, здатної врятувати Г., Етолійський федерація, ворогували, звичайно з ахейської, представлялася Полібію безладним скопищем хижаків, що живуть грабунком і нападами. Насправді різниця між союзами ворганізаціі була дуже невелика і виникала з різного ступеня громадянськості більшості громад, що входили до складу того й іншого союзу; перевагу в цьому відношенні було, безперечно, на боці ахейської федерації. Союзна владу в цій останній мала у своєму розпорядженні більшою силою і авторитетністю, ніж відповідні органи Етолійський союзу, в середовищі якого начальники окремих племен робили походи або здійснювали набіги на чужі землі і без відома союзних влади. Верховним установою, як у ахеян, так і у етолян було союзне збори громадян; крім того, існували в тому і в іншому союзі обмежені по складу ради або постійні комітети, які ведуть поточні справи союзу; вищим представником виконавчої влади був союзний воєначальник, стратег. Питання війни в світу, договорів і спілок, прийому іноземних послів підлягали відання союзних влади. Не кажучи про те, що сили двох союзів були роз'єднані суперництвом і війною і через те ослаблені, не кажучи про те також, що поза спілок залишалася значна частина Г., пліч-о-пліч з Ахейського союзу існувала Спарта, царі якої, Агіс IV і Клеомен III, поставили собі завданням воскресити колишню славу своєї держави, вдихнути в спартанців колишні доблесті, звільнити Г. від македонян в затвердити спартанську гегемонію. У цьому триваючому роз'єднання греків лежала розгадка успіхів македонських царів і потім римських легіонів.
▲Ахейській союз був встановлений зусиллями Марга з Кирени близько 280 р. до Р. Х., складався спочатку з 4 міст (Діма, Патри, Фари, Трітея), невдовзі обійняв усі міста стародавньої Ахаї, а років 30 тому поширився за межі цієї області, приєднанням Сікіону (251). Винуватцем розширення союзу був Арат, 16 або 17 разів обирався в союзні стратеги і протягом 30 років визначав союзну політику ахеян. З часом в союз увійшли Корінф, Мегара, Епідавр, Герміона та ін Війна з Клеоменом (228-221) змусила Арата шукати підтримки тієї самої чужоземної сили, звільнення від якої проголошувалося метою об'єднавчого руху пелопоннессцев. Ахейці уклали союз з Антігоною Досоном (223), який і з'явився в Пелопоннесі упорядником еллінських справ. Битва при Селласіі (221), що позбавило Клеомена царської влади, а Спарту - всіх її завоювань, затвердили верховенство македонських царів над Грецією.
-->
[[Категорія:Історія Греції]]
[[Категорія:Стародавня Греція]]
|
