Гезо: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
правопис, стиль
Рядок 5:
 
=== Молоді ркои ===
Походив з династії Алладаксону. Молодший син ахосу [[Агонгло]]. Його матірю була На Агонтіме. При народженні отримав ім'я Гакпе (або Гапе). В подальшмоуЗгодом став зватися принц Мадагунгун. 1797 року після загибелі батька трон отримав старший брат — [[Адандозан]]. В подальшому після приходу до влади Гакпе (Гезо) став розпускати чутки, що трон за батьківською волею успадкував він, а Адандозан був регентом і узурпатором. Ймовірно чатсина знаті підтримала, у відповідь на що Адандозан багатьох своїх ворогів стратив, частину заслав або перетворив на рабів, зокрема матір Гакпе, яку було продано до [[Сан-Луїс (Бразилія)|Сн-Луїсу]] в Бразилії. там вона змінила ім'я на Марія Єзуїна, заснувавши храм Каса-дас-Мінас, де проповідували суміш вуду і католицтва.
 
Сам Гакпе вдавав себе хворим, що забезпечило його від покарання. Згодом втік до міста Кана, а звідти до Великого Попо. У 1818 році тут він зустрів бразильського арботоргівця Франсуску Фелікса де Соуза, який погиркався з ахосу Адандозаном. Соуза запропонував Гакпе посісти трон. Завдяки грошам та інтригам було влаштовано заколот, під час якого Адандозана було повалено. свою матір оголосив кпаджито (корлевою-матірю), але невідомо чи повернулася вона до Дагомеї.
Рядок 12:
 
=== Панування ===
[[Файл:Symbole de Guezo roi du Dahomey au mur de la place Goho à Abomey au Bénin.jpg|міні|ліворуч|250пкс|Символ Гезо]]Разом з тим спочатку Гезо не почував себепочувався певно. Тому призначив своїм спадкоємцем (відашо) небіжа Дакпо, сина Адандозана. При цьому призначив братів на посади меху (першого міністра) та мігана (верховного судді), зробивши ці посади спадковими. Також призначив Франсусіку Фелікса де Соузу чачою (на кшталт віцекороля) в Уйді, ключовому порту держави.
 
Головним завданням вбачав розширення работоргівлі та здобуття самостійності від держави [[Ойо (держава)|Ойо]]. Тому невдовзі після отримання влади розпочав війну проти останньої, що завершилася 1823 року перемогою дагомейського війська у битвах біля Пауїннана та Кпалоко. З цього часу припинилася сплата данини Ойо.