Юхта Михайло Дмитрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
мНемає опису редагування Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 24:
Тож, ж 70-х років - на ниві волинської [[Журналістика|журналістики]].
Двадцять років працював на Волинському радіо, ще 20 – [[Кореспондент (значення)|власкором]] [[Українське радіо|Українського радіо]], 10 - власним кореспондентом газети «<nowiki/>[[Радянська Україна (газета)|Радянська Україна]]<nowiki/>», на той час республіканської газети [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦККПУ]].
Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно». Пройшов усі професійні щаблі від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом Волинскої обласної телерадіокомпанії.[[Файл:Інтерв‘ю.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%E2%80%98%D1%8E.jpg|міні]]▼
▲Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з чим справився «на відмінно». Пройшов усі професійні щаблі від кореспондента, завідуючого кореспондентською мережею, редактора, старшого редактора до завідуючого інформаційним відділом Волинскої обласної телерадіокомпанії.
Серед перших інтерв’ю М.Д. Юхти - розмова із найстарішою жителькою [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжного]] Варварою Дмитрук, яка була близькою із [[Леся Українка|Лесею Українкою]], дружила із нею; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл,]] [[Рожищенський район|Рожищенського район]]<nowiki/>у.
Рядок 51 ⟶ 48:
Задяки особистим якостям, небайдужості до чужої долі та численним знайомствам в галузі, за роки діяльності поєднав чимало родин та багатьом допоміг у пошуках рідних: в тому числі, учасникам [[Операція «Вісла»|операції «Вісла»]] та членам сімей загиблих учасників [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].
[[Файл:Михайло_Юхта_за_роботою.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE_%D0%AE%D1%85%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%8E.jpg|міні]]
Сьогодні Михайло Дмитрович активно досліджує [[Дисидентський рух в Україні|десидентський рух 60-з років в Україні.]] Ставши ініціатором створення фонду особового походження [[Іващенко|Дмитра Полікарповича Іващенка]],[[Файл:Initiators_of_the_foundation.jpg|посилання=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Initiators_of_the_foundation.jpg|міні|На фото: ініціатори створення фонду особового походження Дмитра Полікарповича Іващенка]]
нещодавно закінчив написання об’ємного твору про страдницький шлях відомого волинського дисидента, політв’язня, «волинського [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|Чорновола]]<nowiki/>» , яка незабаром прийде до читача, а всі зібрані ним документальні та історичні джерела будуть передані до архіву та поповнять фонд. <ref>коментар М.Д.Юхти</ref>
'''Творчий доробок'''
Рядок 90 ⟶ 84:
|language=
|isbn=
}}</ref>».
}}</ref>».А в книзі «Скрижалі пам’яті » журналіст зібрав спогади земляків про багатостраждальну долю рідного Пристайлова, яке не оминули трагічні роки голодомору —1932-1933 –го. «Тут чинилися такі кари над людьми, які жахали навіть саму уяву», - коментує автор.▼
▲
«Написана книга містить вселюдський осуд радянської системи і стане даниною пам’яті його земляків, та усіх, хто ковтнув сталінський геноцид; буде нев’януючою квіткою на могилах жертв голодоморів та анафемою антинародного режиму, який із Божої волі канув у небуття...».<ref>{{Cite book
Рядок 103 ⟶ 99:
|isbn=
}}</ref>
У книзі «Журналістика — моя доля» ділиться журналістськими спогадами та роздумами. «А мені є що згадати», - сміється Михайло Дмитрович в особистій розмові. Журналісту довелося зустрічатися та спілкуватися із Президентами України, визначними політиками, міністрами, провідними науковцями, видатними письменниками, акторами, співаками, всесвітньовідомими особистостями.
| |||