Морська вода: відмінності між версіями

'''Морська вода''' ({{lang-ru|морская вода, вода океана}}; {{lang-en|sea water, ocean water}}; {{lang-de|Meerwasser n, Seewasser n}}) - вода [[море|морів]] і [[океан]]ів.

 

 

[[Густина]] морської води коливається в межах від 1020 до 1030 кг·м^-3. Показник кислотності [[pH]] варіюється в межах від 7,5 до 8,4. [[Швидкість звуку]] - близько 1500 м/с.

М.в. характеризується постійністю сольового складу, під якою розуміють стабільність співвідношення між концентраціями головних йонів, що витримується поза залежністю від їх абсолютних концентрацій у воді відкритих частин океану (моря). Для океану вміст солей (солоність) в середньому складає 35‰, а в морях, в залежності від ступеня їх ізольованості від океану, припливу слабкомінералізованих поверхневих вод суші, кліматичних умов, солоність води коливається в значних межах. Відмічається трохи менший солевміст у полярних акваторіях і підвищений до 39-42‰ в південних. Розподіл солей за глибиною в осн. постійний, в ниж. горизонтах зростає вміст розчиненої вуглекислоти, внаслідок чого в глибинних ділянках осад карбонату кальцію розчиняється. Різка зміна складу води за глибиною спостерігається в Чорному м. за рахунок двох потоків через Босфор (верхнього, більш прісного, з Чорного м. і нижнього, більш солоного, в Чорне м.) і дії сульфатредукуючих бактерій, що приводить до накопичення сірководню (до 14 мг/л).

 

 

МОРСЬКА ВОДА НОРМАЛЬНА, ({{lang-ru|морская вода нормальная}}; {{lang-en|normal sea water}}, {{lang-de|normales Meerwasser n, normales Seewasser n}}) – морська вода з солоністю 34-35‰ (г/дм³). Лабораторним шляхом для досліджень готують морську воду штучну, що містить солі NaCl, MgCl₂, Na₂SO₄, CaCl₂, KCl, NaHCO₃, KBr, H₃BO₄, SCl₂, NaF, які взято у певній пропорції. Необхідно вводити поправку на вміст кристалізаційної води в застосовуваних реактивах, якщо вона в них є.

 

 

Йонний склад Світового океану характеризується такими даними: Na⁺ – 10,7‰, K⁺ – 0,39‰, Ca²⁺ – 0,42‰, Mg²⁺ – 1,30‰, SO₄²⁻ – 2,70‰, Cl⁻ – 19,35‰, Br⁻ – 0,06‰, CO₃²⁻ – 0,07‰. Внаслідок високої концентрації компонентів і величезного їх сумарного вмісту у водах Світового ок. (приблизно 1016 т) М.в. використовується для отримання багатьох хім. сполук. Напр., у країнах жаркого клімату ([[КНР]], [[Японія]], [[Індія]], [[Австралія]] і ін.) упарюванням за рахунок сонячного тепла отримують 30-40% світового видобутку солі. В перспективі, з появою нових технологій, з М.в. можливе вилучення ряду цінних корисних копалин. Морська вода містить в розчиненому вигляді практично всі елементи періодичної таблиці.

 

 

 

{| border=1 cellspacing=0 align=right cellpadding=2 width=300 valign=top style=margin-left:0.5em;

Теорія Хеллі почасти вірна. Доповнюючи її, варто згадати, що [[натрій]] вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі - хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді [[соляна кислота|соляної кислоти]]) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води.

 

 

{| align=right border=0 style="text-align:center"

Морська вода непридатна для пиття через високий зміст мінералів, для виведення яких з організму потрібно води більше, ніж її випита кількість. Однак після [[Дистилляція|дистилляції]], що знижує солоність, таку воду можна пити.

 

В [[Гонконг]]у морська вода широко використається в зливальних системах [[туалет]]ів. Більш ніж 90% з них використають для змиву саме морську воду задля економії прісної води. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів прісної води стало проблемою для жителів цієї [[Великобританія|британської]] колонії.

 

[[Прісна вода]]

 

 

 

{{Англійська вікі}}