Саїф Ріджал: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті
Рядок 59:
 
== Біографія ==
Згідно з «Генеалогією правителів Брунею» ({{lang-ms|Silsilah Raja-Raja Berunai}}), найдавніша частина якої датована 1735 роком, за часів правління Саїфа Ріджала Брунейська імперія мала велику територію та багато колоній. «Генеалогія» повідомляє, що одній з принцес султан надав у володіння 6 територій ({{нп|[[Кота-Маруду|Маруда||Kota Marudu}}]], {{нп|Менумбок|||Menumbok}}, Бакуа, {{нп|Банггі (острів)|Банггі||Banggi Island}}, [[Лавас]], {{нп|Мембакут|||Membakut}}).{{sfn|Gin, 2015|с. 58}}
 
Іспанські джерела часів іспансько-брунейської війни назвивають Саїфа Ріджала «Султаном Ліксаром». 13 квітня 1578 року генерал-губернатор Філіппінів [[Франсіско де Санде]] прибув з військовим флотом до Брунейської затоки та оголосив ультиматум султану: припинити розповсюджувати іслам, допустити католицьких місіонерів до брунейських володінь. Султан відмовився. Одного з емісарів стратили, інших, включно з 5 філіпінцями-мусульманами, ув'язнили. {{sfn|Saunders, 2013|с. 54}} На наступний день, не дочекавшись повернення посольства, де Санде віддав наказ наступати. Брунейський флот відступив, а іспанці висадилися в [[Муара|Муарі]] й, не зустрічаючи опору, захопили столицю Брунею. Обидва султани відступили всередину країни. 20 квітня де Санде оголосив Борнео іспанським островом. Втім влітку в іспанському таборі почалася епідемія, і невдовзі іспанці відступили на Філіппіни.{{sfn|Saunders, 2013|с. 55-56}}