Лобачевський Микола Іванович: відмінності між версіями

▲: ''Основна стаття: [[Геометрія Лобачевського]]''

▲([[1829]]—[[1830]]), надрукований в журналі «Казанский весник». Цей твір став першою в світовій літературі серйозною публікацією по неевклідовій геометрії або [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]]. Лобачевський вважає [[Аксіома паралельності Евкліда|аксіому паралельності Евкліда]] довільним обмеженням. З його точки зору, ця вимога занадто жорстка й обмежує можливості теорії, що описує властивості [[простір|простору]]. Як альтернативу він пропонує іншу аксіому: ''на площині через точку, що не лежить на даній прямій, проходить більше ніж одна пряма, що не перетинає дану''. Розроблена Лобачевським нова геометрія не містить у собі [[Евклідова геометрія|евклідову геометрію]], проте [[евклідова геометрія|евклідову геометрію]] можна з неї отримати граничним переходом (коли [[Кривина (математика)|кривина]] простору прямує до нуля). В самії [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]] кривизна від'ємна. Проте наукові ідеї Лобачевського не були зрозумілими для сучасників. Його праця «Про початки геометрії», представлена у [[1832|1832 році]] радою університету в Академію наук, отримала у [[Остроградський Михайло Васильович|М. В. Остроградського]] негативну оцінку. Серед колег його майже ніхто не підтримує, зростають нерозуміння та глузливі насмішки.

▲Вінцем цькування став знущальний анонімний пасквіль, що з'явився в журналі [[Булгарін Фадей Венедиктович|Фадея Булгаріна]] «Син вітчизни» у [[1834|1834 році]]: {{початок цитати}} Як можна подумати, щоб пан Лобачевський, ординарний професор математики, написав з якою-небудь серйозною метою книгу, яка небагато б принесла честі і останньому шкільному вчителю? Якщо не вченість, то принаймні здоровий глузд повинен мати кожен вчитель, а в новій геометрії нерідко невистачає і цього останнього.<ref>[[s:Син вітчизни/Про початки геометрії, твір пана Лобачевського|Про початки геометрії, твір пана Лобачевського]] // [[Син вітчизни]]. 1834&nbsp;р. Стор. 407—416.</ref> {{кінець цитати}} [[Файл:Лобачевский. Воображаемая геометрия (1837).jpg|thumb|Титульний аркуш книги Лобачевського]] Але Лобачевський не здається. У [[1835]]—[[1838|1838 роках]] він публікує у «Вчених записках» статті про «уявну геометрію», а потім виходить найповніша з його праць «''Нові початки геометрії з повною теорією паралельних''». Не знайшовши розуміння на батьківщині, він намагається знайти однодумців за кордоном. У [[1840|1840 році]] Лобачевський друкує на німецькій мові «Геометричні дослідження по теорії паралельних», де мітиться чітке викладення його основних ідей. Один екземпляр отримує [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]], «король математиків» тих часів. Як згодом з'ясувалося, [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] і сам потайки розвивав [[неевклідова геометрія|неевклідову геометрію]], проте так і не наважився опублікувати що-небудь на цю тему. Ознайомившись з результатами Лобачевського, він побічно висловив свою симпатію до ідей вченого: рекомендував обрати Лобачевського іноземним [[член-кореспондент|членом-кореспондентом]] [[Геттінгенська академія наук|Геттінгенської академії наук]]. Захопливі відгуки про Лобачевського [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] довірив тільки своїм щоденникам і самим близьким друзям. Це обрання відбулося у [[1842|1842 році]]. Проте положення Лобачевського воно не зміцнило. Йому залишалось працювати в рідному університеті ще чотири роки. Лобачевський не був єдиним дослідником у цій новій області математики. Угорський математик [[Бояї Янош|Янош Бояї]] незалежно від Лобачевського у [[1832|1832 році]] опублікував свій опис [[неевклідова геометрія|неевклідової геометрії]]. Але і його роботи залишились неоціненими сучасниками.