Перший закон географії Тоблера: відмінності між версіями
Створено шляхом перекладу сторінки «Tobler's first law of geography» |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 00:44, 1 листопада 2020
Перший закон географії, на думку Уолдо Тоблера, "ксе пов'язано з усім іншим, але близькі речі більше пов'язані, ніж далекі речі".[1] Цей закон є основою фундаментальних концепцій просторової залежності та просторової автокореляції і застосовується спеціально для методу зважування зворотної відстані для просторової інтерполяції та для підтримки регіоналізованої теорії змінних для кригінгу .[2] Це сучасна формула принципу суміжності Девіда Юма.
Вперше Тоблер представив свою основну ідею під час засідання Комісії Міжнародного географічного союзу з якісних методів, яке відбулося в 1969 року, яке було потім опубліковане ним у 1970 р. Хоча ця ідея проста у викладі, вона глибока. Без цього "весь спектр умов будь-якої точки на поверхні Землі в принципі міг би бути упакований на будь-якій невеликій ділянці. Не було б регіонів приблизно однорідних умов, які можна було б описати, надаючи атрибути об’єктам площі. Топографічні поверхні хаотично змінюватимуться, схили були б скрізь нескінченні, а контури таких поверхонь були б нескінченно щільними та зігнутими. Просторовий аналіз і, власне, саме життя були б неможливими"[3]
Менш відомим є його другий закон, який доповнює перший: "Явище, яке знаходиться поза сферою інтересів, впливає на те, що відбувається всередині".[4]
Примітки
- ↑ Tobler W., (1970) "A computer movie simulating urban growth in the Detroit region". Economic Geography, 46(Supplement): 234–240.
- ↑ Kemp, Karen. "Encyclopedia of Geographic Information Science", SAGE, 2008, pp 146–147
- ↑ De Smith, Michael John; Goodchild, Michael F.; Longley, Paul. "Geospatial Analysis: A Comprehensive Guide to Principles, Techniques and Software Tools", Troubador Publishing Ltd, 2007, p44
- ↑ Linear pycnophylactic reallocation—Comment on a paper by D. Martin, International Journal of Geographical Information Science, 13(1), 85–90, 1999