Хлорфторвуглеводні: відмінності між версіями

Вперше CFC були синтезовані у 1890-х роках бельгійськім хіміком Фредеріком Шварцем. У 1928 році [[Томас Міджлі (молодший)|Томас Міджлі]], разом з Альбертом Хенном і Робертом Макнарі, шукаючи, за завданням корпорацій [[General Motors]], [[DuPont]] і Frigidaire, безпечний холодоагент, базуючись на способі Шварца, синтезував [[дифлуородихлорометан]] (CFC-12){{sfn | Myers | 2007 | с=101}}. Демонструючи нетоксичність і незаймистість цієї сполуки, Міджлі проводив таку демонстрацію: вдихав пари речовини, а потім гасив видихом свічку<ref name="washingtonpost">[https://www.washingtonpost.com/archive/politics/1988/04/10/cfcs-rise-and-fall-of-chemical-miracle/9dc7f67b-8ba9-4e11-b247-a36337d5a87b/?utm_term=.83f1916df08b CFCS RISE AND FALL OF CHEMICAL 'MIRACLE']{{ref-en}}</ref>. Така речовина була надзвичайно корисною для тодішньої індустрії рефрижераторів, оскільки як холодоагенти у той час використовувалися такі небезпечні речовини як [[аміак]], [[метилхлорид]] і [[диоксид сірки]], що призводило час від часу до нещасних випадків і гибелі людей<ref name="esrl">[https://www.esrl.noaa.gov/gmd/hats/publictn/elkins/cfcs.html Chlorofluorocarbons (CFCs)]{{ref-en}}</ref>. У 1930 році винахідники отримали патент на використання сполуки у якості холодоагенту, і того ж року General Motors і DuPont організували компанію Kinetic Chemical Company, що почала виготовляти холодильники за новою технологією. У 1932 році DuPont зареєструвала CFC-12 під торговою маркою «фреон»{{sfn | Myers | 2007 | с=102}}.