Вільна Франція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ejensyd (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Ejensyd (обговорення | внесок) |
||
Рядок 31:
== Перші успіхи ==
У серпні [[1940]] проти [[Режим Віші|режиму Віші]] повстали декілька володінь Франції у Африці, а саме [[Французький Камерун|Камерун]], [[Убангі-Шарі]], [[Середнє Конго]] та [[Чад]]. Адміністрація вішістів була скинута, а посади губернаторів посіли представники голлістів. Після цього була проведена [[Сенегальська операція]], яка закінчилась невдачею. Але [[Габонська операція]] була успішною. Восени 1940 р. на бік де Голля перейшли також [[Нова Каледонія]] та [[Французька Полінезія]]. Шарль де Голль розмістив свою штаб-квартиру у м.[[Браззавіль]]. У червні - липні [[1941]] р. частини «Вільної Франції» взяли участь в [[Сирійсько-Ліванська кампанія|звільненні Сирії і Лівану]] від вішістів. У вересні 1941 р. де Голль видав ордонанс, що створював в рамках «Вільної Франції» Французький національний комітет, який тимчасово здійснював функції державної влади. У [[грудень|грудні]] 1941 війська «Вільної Франції»
захопили у вішістів колонію [[Сен-П'єр і Мікелон]]. Також протягом 1940-1943 рр. французькі війська, підпорядковані де Голлю брали участь на боці
== Від висадки у Північній Африці до висадки в Нормандії ==
В листопаді 1942 р. англо-американські війська висадились в [[Марокко]], [[Алжир]]і та [[Туніс]]і. Після незначного опору вішістська влада здалася союзникам. Після цього всі володіння Франції, за винятком самої Франції, окупованої гітлерівцями, перейшли на бік «Вільної Франції». Останніми це зробили [[Гваделупа]] і [[Мартиніка]] в липні 1943 р.
| |||