Кабачок Володимир Андрійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 37:
Професійно грав на [[тромбон]]і, [[контрабас]]і та [[ударні інструменти|ударних інструментах]]. Основоположник та мистецький керівник [[Полтавська капела бандуристів|Полтавської капели бандуристів]] (1925–1934).
Заарештований в січні 1934-го, але після 4 місяців утримання під вартою ''«за недостатньою кількістю доказів»'' його звільнили. Згодом проходив по справі колишнього учасника Полтавської капели [[Борець Іван Олексійович|І.Борця]].
Після звільнення влаштувався [[Литаври|литавристом]] у Полтавському міському оркестрі. Згодом — артист оркестру [[ВДТ імені Товстоногова|«ВДТ»]] в [[Ленінград]]і, а також в клубі «Експортлісу» в [[Автово (район Санкт-Петербурга)|Автово]], де працювало багато українців, з яких утворив український хор. При клубі створив капелу бандуристів, яка виступала в місті та [[Ленінградська область|Ленінградській області]]. Арештований в серпні 1937-го. Засуджений на 10 років [[Колима (регіон)|колимських]] [[ГУЛАГ|виправних таборів]]. В 1943 р. переведений в [[Ташкент]].
Рядок 43:
1943–1944 — соліст-бандурист Ташкентської філармонії, керівник оркестру народних інструментів [[Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки|хору Г.Верьовки]]. Від 1945-го викладач [[Київський інститут музики імені Рейнгольда Глієра|музичного училища ім. Р.Глієра]] та [[Національна музична академія України імені Петра Чайковського|Київської консерваторії]].
Основоположник тріо, квартетів та інших малих ансамблів бандуристів. 1952-го
== Вшанування пам'яті ==
| |||