Вікіпедія

Вільгельм Густлофф (судно): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Боти
1 193 052 редагування
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0
Cougar (обговорення | внесок)
1235 редагувань
мНемає опису редагування
Рядок 2:
{| border=1 align=right cellpadding=2 cellspacing=0 width=280 style="margin: 0 0 1em 1em; background: #f9f9f9; border: 1px #aaaaaa solid; border-collapse: collapse; font-size: 95%;"
|-
!colspan="3" align="center" bgcolor="#191970"|'''<span style='color: white'>«Вільгельм Густлофф»</span>'''<br />''<span style='color: white'>Wilhelm Gustloff</span>''
|-
|colspan="3"|[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-L12207, Lazarettschiff "Wilhelm Gustloff".jpg|300px|центр|]]
Рядок 87:
=== Вбивство Вільгельма Густлоффа ===
 
Можливо, цей лайнер і залишився б в історії під іменем «Адольф Гітлер», якби не вбивство нікому до того часу не відомого швейцарського нацистського активіста [[Вільгельм Густлофф|Вільгельма Густлоффа]]. Густлофф вбитий в [[Давос]]і [[4 лютого]] [[1936]]&nbsp;р. [[євреї|єврейським]] студентом [[Давид Франкфуртер|Давидом Франкфуртером]]. Ця історія набула скандального розголосу, особливо в Німеччині, з огляду на національність вбивці. Випадок вбивства німця, та ще й лідера націонал-соціалістів [[Швейцарія|Швейцарії]] ідеально вписувався в нацистські теорії змови світового єврейства проти німецького народу. З хворобливого, закордонного лідера нацистів, Вільгельм Густлофф, завдяки цьому вбивству, перетворився на «символ страждання» (т. &nbsp;зв. ''Blutzeuge''). Густлоффа не тільки поховали з державними почестями, також на його честь по всій Німеччині прокотилися численні мітинги вшанування його пам'яті, які майстерно експлуатувала нацистська пропаганда.
 
Отже, коли в [[1937]] році круїзний лайнер, замовлений на верфі [[Blohm + Voss|«Блом & Фосс»]], вже був готовий для спуску на воду, нацисти вирішили скористатися цією нагодою, аби увіковічити таким чином «героя нацистської справи і страждальця за німецький народ». За ініціативи Гітлера нове судно вирішили назвати «Вільгельм Густлофф». На [[Церемонія спуску судна на воду|урочистий спуск на воду]] [[5 травня]] [[1937]] року, окрім основних лідерів нацистського режиму, також прибула і вдова Густлоффа, яка на церемонії за традицією на щастя розбила пляшку шампанського об корму судна.<ref name="B">
Рядок 98:
Насправді, з технологічної точки зору «Вільгельм Густлофф» не був винятковим судном, його [[двигун]]и мали середню потужність і він не був побудований для швидких подорожей, а радше для повільних, приємних круїзів. Та, з точки зору зручностей, обладнання та пристосувань для відпочинку, це судно дійсно було одним з найкращих у світі. На відміну від інших суден такого класу, «Густлофф», на підтвердження «безкласового характеру» нацистського режиму, мав каюти однакового розміру і однакової відмінної зручності для всіх пасажирів. Судно мало десять [[палуба|палуб]]. Однією з новітніх технологій, застосованих на ньому, стала концепція відкритої палуби з [[каюта]]ми, що мали прямий вихід на [[променад]] і ясний огляд краєвидів. Лайнер був розрахований на 1 500 чоловік. До їхніх послуг були шикарно оздоблений [[Плавальний басейн|басейн]], зимовий сад, великі просторі зали, музичні салони, кілька барів, тощо.<ref name="A"/>
 
Окрім суто технічних нововведень і якомога кращих пристосувань для незабутньої подорожі, «Вільгельм Густлофф», вартістю 25&nbsp;млн марок, являв собою своєрідний символ та пропагандистський засіб нацистського режиму Німеччини. За словами Роберта Лея, голови Робітничого Фронту (DAF) ці судна мали: <blockquote>''«надати можливість, по волі фюрера, слюсарям [[Баварія|Баварії]], листоношам [[Кельн]]а, домогосподаркам [[Бремен]]а принаймні раз на рік здійснити доступну за ціною морську подорож на [[Мадейра (острів)|Мадейру]], узбережжя [[Середземне море|Середземного моря]], до берегів [[Норвегія|Норвегії]] і [[Африка|Африки»]].''</blockquote> Для громадян Німеччини подорож на «Густлоффі» мала бути не тільки незабутньою, але й доступною за ціною, незважаючи на соціальне становище. Наприклад, п'ятиденний круїз узбережжям [[Італія|Італії]] коштував лише 150 [[Німецька марка|рейхсмарок]], тоді як середній місячний заробіток пересічного німця дорівнював 150–250150—250 райхсмарок. Для порівняння, вартість квитка на цьому судні була лише третиною від вартості таких круїзів в Європі, де ними могли скористатися тільки представники заможних верств населення та знаті. Таким чином, «Вільгельм Густлофф» своїми зручностями, рівнем комфорту та доступністю не тільки закріплював прихильність німецького народу до нацистського режиму, але й також демонстрував всьому світові переваги націонал-соціалізму.<ref name="B"/>
 
== Флагман круїзного флоту ==
Рядок 116:
Як флагман круїзного флоту «Вільгельм Густлофф» провів в морі всього півтора року і здійснив 50 круїзів у рамках програми «Сила через радість» (KdF). На його борту побували близько 65 000 відпочивальників. Зазвичай в теплий сезон судно пропонувало подорожі Північним морем, узбережжям Німеччини, норвезькими [[фіорд]]ами. Взимку судно ходило в круїзи [[Середземне море|Середземним морем]], узбережжям Італії, [[Іспанія|Іспанії]] та [[Португалія|Португалії]]. Для багатьох, незважаючи на такі незначні незручності, як заборону виходити на берег в країнах, які не були прихильні до нацистського режиму, ці круїзи залишилися незабутніми і найкращими за роки нацистського панування в Німеччині. Багато пересічних німців скористалися послугами програми «Сила через радість» і були щиро вдячними новому режимові за надання можливостей відпочинку незрівнянних з іншими країнами Європи.
 
Попри ці досягнення, «Вільгельм Густлофф» залишався судном у державній власності, і як такий брав участь у всіх заходах і діяльності уряду Німеччини. Так, [[20 травня]] [[1939]] року, «Вільгельм Густлофф» вперше перевозив війська&nbsp;— цього разу &nbsp;— німецьких добровольців та вояків [[Легіон Кондор|легіону «Кондор»]], які брали участь у [[Громадянська війна в Іспанії|громадянській війні в Іспанії]] на боці [[Франсіско Франко|генералісимуса Франко]]. Прибуття судна в [[Гамбург]] з «героями війни» на борту отримало великий розголос по всій Німеччині і в порту влаштували спеціальну церемонію зустрічі з участю лідерів нацистського режиму.
 
== Військова служба ==
Рядок 184:
 
У радянських джерелах ця подія отримала назву «Атаки століття»&nbsp;— Олександр Марінеско, якого звільнили згодом за пияцтво з флоту та пройшов навіть [[ГУЛАГ]], перед самим розпадом СРСР посмертно отримав звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]]. Йому спорудили пам'ятники в [[Калінінград]]і, [[Кронштадт]]і та [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], і він вважається радянським підводником №&nbsp;1. Зараз у [[Росія|російському]] суспільстві події, пов'язані з потопленням «Вільгельма Густлоффа», починають висвітлювати без колишніх ідеологічних упереджень. В [[1991]]&nbsp;р. один з вцілілих пасажирів судна Гайнц Шьон, який зробив багато досліджень з історії «Вільгельма Густлоффа», зустрівся з колишнім торпедником С-13 Володимиром Курочкіним. За зізнанням ветерана, відколи він дізнався про справжні події на борту потопленого судна, йому постійно снилися жінки і діти, що гинуть в крижаній воді Балтійського моря. «''Погана це справа&nbsp;— війна. Один у одного стріляти, жінок і дітей вбивати&nbsp;— що може бути гірше. Навчитися б всім людям жити без пролиття крові.''..»,&nbsp;— сказав на прощання Шьону радянський ветеран.<ref>
Андрей Евдокимов. ''Александр Маринеско: атака века''. Газета «Новый Петербургъ» № &nbsp;6 (717), 17.02.2005 г. [https://web.archive.org/web/20070225020223/http://star-v.narod.ru/facts/newspb/06_1_2005.htm]{{ref-ru}}
</ref>
 
Рядок 206:
* Heinz Schön, Die Gustloff Katastrophe. Motorbuch Verlag Stuttgart. 1994. ISBN 3-613-01027-5
* Irwin J. Kappes. Wilhelm Gustloff&nbsp;— The Greatest Marine Disaster in History …and why you probably never heard of it.
* Володимир Слуцкін. Вільгельм Густлофф, людина і теплохід. Журнал Вестнік. Номер 10(321) 14 травня 2003 &nbsp;р.
* Андрей Евдокимов. Александр Маринеско: атака века. Газета «Новый Петербургъ» n 6 (717), 17.02.2005 г.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільгельм_Густлофф_(судно)