Абу'л Гасан Алі I: відмінності між версіями

1331 року після смерті батька перебрав владу в державі. Невдовзі оженився з Фатімою, донькою [[Абу Бакр II аль-Мутавакіль|Абу Бакра II]], володаря [[Хафсиди|держави Хафсидів]]. Підтвердив союз із тестем проти [[Заяніди|Заянідів]]. Також поновив союз з Гранадським еміратом.

 

 

1333 року маринідське військо захопило [[Гібралтар]]. Невдовзі було відбито напад кастильських військ, що спробували повернути собі цю фортецю. 1334 року в Фесі уклав мирний договір між Марокко і Гранадою, з одного боку, і Кастилією, з іншого, розрахований на 4 роки. Це було викликано необхідністю надати допомогу Хафсидам, що зазнали низки відчутних поразок від Заянідів.

За цим султан вирішив розпочати велику кампанію на Піренейському півострові. Для отримання приводу він спонукав свого союзника — гранадського еміра [[Юсуф I ібн Ісмаїл|Юсуфа I]] до конфлікту з Кастилією. 1339 ркоу почалися масштабні сутички. 1340 року маринідський флот у битві поблизу Гібралтару завдав ніщивної поразки кастильській ескадрі. Контроль над гібралтарською протокою дозволив перевезти до Альхесірасу військо. Потім спільно з гранадцями почалася облога Таріфи. Місту на допомогу прийшов португальський флот. У жовтні 1340 року відбулася рішуча битва на річці Саладо, в якій маринідсько-гранадське військо зазнало тяжкої поразки. В результаті султан повернувся до Марокко.

 

 

1348 року проти влади Маринідів повстали арабські племена в південній Іфрікії, які завдали поразки маринідському війську в битві біля [[Кайруан]]у. Водночас в [[Тлемсен]]і повстали Заяніди, що врятувалися. У Фесі заколот влаштував син [[Абу Інан Фаріс]]. Султан спрямував флот до Марокко, але той практично повністю загинув внаслідок потрапляння в потужну бурю. Втім Абу'л Гасан Алі I зумів зібрати біля Алжиру військо, з яким рушив на підкорення Тлемсену, проте у битві на річці Шеліфф зазнав поразки.