Богдан (село): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Qurdt (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
обсерваторія |
||
Рядок 23:
| облікова картка = [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=24.06.2009&rf7571=11511 картка]
}}
'''Бо́гдан''' — [[село]] [[Рахівський район|Рахівського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]], центр [[Богданська сільська громада|Богданської сільської громади]]. Площа — 12,9 га. Населення становить 4 180 особи.
== Географія ==
Розташоване у східній частині Закарпаття, на берегах річки Білої Тиси. У селі струмок [[Вовчий (струмок)|Вовчий]] впадає у Білу Тису.
==
Існує легенда про жителів села що працювали в лісі, вчасно не змогли повернутися додому, і були дуже голодні. Потім, несподівано, серед дерев з'явився олень. Вони негайно подумали, що це дар Божий (він послав). Вони вполювали його, запекли і смачно скуштували оленятину, тому вони і врятувалися від голоду. І згадували потім «Божий» дар. Не випадково селу було дано ім'я Бога (Bogom Dane), тобто Богдан.
Рядок 34 ⟶ 35:
Одного разу вони залишили під горою, під трьома великими липами свого дозорця. Він довго чекав, а група опришків не поверталася. Відходячи на Чорногору, дозорець на одній із лип вирізав своє ім'я Богдан. Повертаючись, опришки побачили вирізане ім'я і відпочиваючи під липою назвали цю місцевість Богдан.
== Історія ==
Село Богдан відоме з першої половини XVIII століття. У той час в село переселилися жителі сусідніх сіл. Ці землі у минулому були власністю угорських і німецьких дворян, тому прізвища деяких селян у Богдані незвичні для слуху українців.
Згідно з збережених записів, поселення перетворилося на село у 18 столітті, з об'єднання сусідніх ферм. А з 1770 по 1777 рік відбулось основне формування села. Сюди переселились мешканці міста Рахова та з інших сіл. Назва була вперше згадана в працях 1803 року. У цей час тут оселилися німецька та угорська діаспори — лісове господарство та деревообробка.
У XIX ст. належало до Тисодолинянського повіту (округу) [[Мармарощина|Мармароського комітату]]. Наприкінці XIX — на початку XX ст. поселення вважали «великим селом» (статус, близький до містечкового) і мало власну печатку з [[герб]]ом: у полі печатки — три смереки. До 1992 р. — селище міського типу.
Згідно з відомостями, у 1799 р. Григорій Козурак збудував у Богдані маленьку дерев'яну церкву, таку ж, як у Лугах чотири роки до того, але богданська стала парохіяльною. У візитації 1801 р. цю церкву згадано як збудовану 1800 р. зусиллями громади та при державному фінансуванні. Нинішню муровану церкву споруджено стараннями отця Івана Барни. Кошти на прикрашення храму дали о. Іван Барна та селянин Яків Молдавчук. Над входом вказано дату спорудження — 1867 р. (згадують також 1864 р.) та дату останнього ремонту — 1975 р. Церкву оновлювали 1915 p., після чого споруду посвятив єпископ Ю. Фірцак. Турню перекрито бляхою в 1953 р. Малювання в церкві виконав І. Андрішко в 1979 р.▼
У 1864 році у селі Богдан розпочалось будівництво греко-католицького храму стараннями о. Йоана Брани, того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року. Після ІІ світової війни храм передали Російській православній
У 1927 року у селі виділили земельну ділянку під римсько-католицький цвинтар, а у 1929 році на його території було зведено каплицю-дзвіницю. У роки угорської влади (1939—1944 рр.) на теренах Богдана планувалось спорудити римсько-католицький храм, але війна не дозволила здійснити задумане.
23 вересня 1939 року найцінніше обладнання з обсерваторії на горі Піпіван за протоколом передано головному нотаріусу поселенню Тисабогдани Сзані Калманнак (в тому числі 5 лінз великих розмірів з вагою 50-60 кг; дві лінзи невеликих розмірів; два мікрометри та два годинники).<ref>[https://vikna.if.ua/news/category/all/2020/09/25/114492/view Астрограф обсерваторії на Попівані привезли з Великобританії в 33-х скринях. ФОТО]</ref>
▲У 1864 році у селі Богдан розпочалось будівництво греко-католицького храму стараннями о. Йоана Брани, того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року. Після ІІ світової війни храм передали православній громаді. Православні віряни після 1968 року дозволили односельцям-угорцям відправляти Літургію в латинському обряді біля бічного вівтаря Божої Матері Лурдської: «Православна громада, володіючи на правах власності спорудою — храмом Різдва Пресвятої Богородиці, надає дозвіл римо-католицькій громаді вільно відправляти всі церковні треби у храмі, а також використовувати дзвони за потребою». З 1989 року Святі Меси стали регулярними.
▲Згідно з відомостями, у 1799 р. Григорій Козурак збудував у Богдані маленьку дерев'яну церкву, таку ж, як у Лугах чотири роки до того, але богданська стала парохіяльною. У візитації 1801 р. цю церкву згадано як збудовану 1800 р. зусиллями громади та при державному фінансуванні. Нинішню муровану церкву споруджено стараннями отця Івана Барни. Кошти на прикрашення храму дали о. Іван Барна та селянин Яків Молдавчук. Над входом вказано дату спорудження — 1867 р. (згадують також 1864 р.) та дату останнього ремонту — 1975 р. Церкву оновлювали 1915 p., після чого споруду посвятив єпископ Ю. Фірцак. Турню перекрито бляхою в 1953 р. Малювання в церкві виконав І. Андрішко в 1979 р.
Основним заняттям жителів було тваринництво, займалося також землеробством, вручну.
8 березня 1949 року в Богдані було організовано колгосп «8-ме Березня». Головою колгоспу була
Важливе місце в господарстві колгоспу займало тваринництво. Основними видами продуктивної худоби
За твердженням радянських «істориків», до запровадження радянської влади в селі більшість населення було неписьменне. З перших днів «визволення», під керівництвом [[Комуністична партія Радянського Союзу|партійної]] організації, почалася велика робота для ліквідації неписьменності серед дорослого населення. В селі була відкрита бібліотека, з перших днів її створення бібліотекарем була призначена Колачук Ніна Кузьмівна, яка попрацювала на цій посаді 27 років. До 50-річчя [[Жовтневий переворот|жовтневого заколоту в Росії]] бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи».
Рядок 57 ⟶ 63:
== Пам'ятки ==
Неподалік від села розташовані ботанічна пам'ятка природи [[Тис ягідний (Рахівський лісгосп)|Тис ягідний]] та геологічна пам'ятка природи [[Оголені скелі на березі р. Квасної]].
В селі є старе єврейське кладовище.
На полонині [[Рогнеска]] збудували каплицю й велику колибу. За словами місцевих мешканців, її поставили [[гуцули]], що жили влітку на полонині, щоб на великі свята не спускатись у долину до церкви. Те саме читаємо і в книзі Михайла Сирохмана: «…над селом Богдан, на полонині Рогнеска богданці збудували невелику дерев'яну церкву для літувальників, що ціле літо перебувають з худобою».
Богдан — гірськолижний комплекс. Гірськолижний спуск розміщений на горі Борщевиця. Знаходиться Богдан за 15 км від районного центру м. Рахів. Спуски: 1500 м, траса середнього рівня складності. Перепад висот: 230 м. Витяг: 1 бугель (1230 м). Облаштування спусків: ратрак.
▲Лайош Вагнер, ботанік, перший описувач флори і фауни Мараморошщини, народився тут 10 лютого 1815 року. Похований у Хусті[[Файл:Bogdan(Tiszabogdany),jewish cemetery.JPG|міні|ліворуч|200пкс|Старовинне єврейське кладовище]]
== Персоналії ==
* [[Марфіч Михайло Васильович]] (1972—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув у боях за Іловайськ.
* Лайош Вагнер, ботанік, перший описувач флори і фауни Мараморошщини, народився тут 10 лютого 1815 року
== Див. також ==
| |||