Olesia Berestiuk

'''Юхтá Михайло Дмитрович (03 [[Жовтень|жовтня]] ?року) - ветеран волинської і загальнонаціональної журналістики'''<ref>{{Cite web|title=Фронтова любов луцького дисидента {{!}} Волинська газета|url=http://volga.lutsk.ua/view/14972/1/|website=volga.lutsk.ua|accessdate=2020-09-21|first=веб-студія WebMaestro:|last=www.webmaestro.com.ua}}</ref>''', [[Заслужений журналіст України|Заслужений Журналіст України]]; [[Радіожурналістика|радіожурналіст]], [[письменник]], [[активіст]], [[громадський діяч]], [[Викладач університету|викладач]] [[Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки|Східноєвропейського Національного Університету]], [[Українофільство|українофіл]]'''<ref>{{Cite web|title=Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ|url=https://www.volyn24.com/news/106212-zhyv-u-teschi-tarapunky-pyv-kavu-z-magomaievym-rozmovliav-iz-levitanom-myhajlo-yuhta-ochevydec|website=Волинь24|accessdate=2020-09-21|language=en}}</ref>'''.'''

 

 

Писав для «<nowiki/>[[Демократична Україна (газета)|Радянської України]]<nowiki/>», на той час республіканської газети ЦККПУ.

Перше місце роботи - інспектор у облвиконкомі (Обласний Виконавчий Комітет). Свого часу, голова облвиконкому '''[[Ярощук Юхим Арсенійович|Юхим Ярощук]]''' пропонував вступати у [[Вища партійна школа|вищу партійну школу]], що потенційно несло б хороші перспективи для молодого Михайла Юхти. Але сам Михайло Дмитрович коментує: «... я вже спробував себе у журналістиці й відмовитися від неї не зміг, бо то для мене було, як повітря»<ref>{{Cite web|title=Жив у тещі Тарапуньки, розмовляв із Левітаном. Михайло Юхта. ОЧЕВИДЕЦЬ|url=https://www.volyn24.com/news/106212-zhyv-u-teschi-tarapunky-pyv-kavu-z-magomaievym-rozmovliav-iz-levitanom-myhajlo-yuhta-ochevydec|website=Волинь24|accessdate=2020-09-21|language=en}}</ref>.

 

Кар‘єру на Українському радіо почав на конкурсній основі - відразу по приїзду на співбесіду до Києва, отримав завдання зробити репортаж із [[Завод «Більшовик»|заводу «Більшовик»]], з яким справився «на відмінно».

 

 

Серед перших інтерв’ю - розмова із жителькою Колодяжного Варварою Дмитрук, яка була близькою із '''[[Леся Українка|Лесею Українкою]]''', дружила із нею; бесіда із праправнучкою [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] Євгенією Гончаревич-Голуб, яка прибула із [[Черкаська область|Черкащини]] вчителювати в село [[Сокіл (Рожищенський район)|Сокіл]] [[Рожищенський район|Рожищенського район]]<nowiki/>у.

Серед [https://en.m.wiktionary.org/wiki/interviewee інтерв‘юі] - [[Литвин Володимир Михайлович|Володимир Литвин]], [[Томенко Микола Володимирович|Микола Томенко]], [[Левітан Юрій Борисович|Юрій Левітан]], [[Леонов Євген Павлович|Євген Леонов]], [[Штепсель і Тарапунька]], останній з яких, був близьким приятелем журналіста.

 

 

Приятелював із [[Магомаєв Муслім Магометович|Муслімом Магомаєвим]], якого неочікувано здивував волинським сувеніром - консервами з лосятини. Ті так полюбилися артисту, що пан Магомаєв неодноразово звертався до Михайла Дмитровича із проханням переслати делікатес до Москви, «виключно з приводу святкування особливих дат»<ref>з особистої розмови</ref>.

 

 

Задяки особистим якостям, небайдужості до чужої долі та численним знайомствам в галузі, за роки діяльності поєднав чимало родин та багатьом допоміг у пошуках рідних: в тому числі, учасникам [[Операція «Вісла»|операції «Вісла»]] та членам сімей загиблих учасників [[Друга світова війна|Другої Світової війни]].

 

 

Останні роки присвятив дослідженню [[Дисидентський рух в Україні|десидентського руху в Україні.]]

 

 

Рецензії на книгу «[http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf Долю обрав сам]» та коментар автора за посиланням: http://volynrada.gov.ua/sites/default/files/2019/doc/pitannya_6.pdf