|
|зображення = Maximinus Thrax Musei Capitolini MC473.jpg
|підпис =
|початок повноважень = 20.3. березня [[235]]
|закінчення повноважень = квітень [[238]]
|попередник = [[Александр Север]]
== Ранні роки і прихід до влади ==
За деякими, досить ненадійними джерелами (наприклад, «<nowiki/>[[Автори життєписів Августів|Історія Августів]]<nowiki/>»), Максимін народився у [[Фракія|Фракії]] чи [[Мезія|Мезії]] у родині [[Готи|готського]] пастуха та жінки з племені [[Алани|аланів]] (чи [[Сармати|сарматів]]). Однак таке його походження є малоймовірним, адже готи з'явилися на берегах [[Дунай|Дунаю]] лише після початку Кризи. Наймовірніше, Максимін походив з фракійсько-римського роду (на думку [[Геродіан|Геродіана]], сучасника Максиміна). Втім, беззаперечним є той факт, що Максимін народився у провінції та, був низького походження та подібно до наступних імператорів ІІІ століття (,[[Ліціній|Ліцінія]], [[Галерій|Галерія]], [[Авреол|Авреола]], [[Лев I Макелла|Лева Фракійця]]), зробив видатну військову кар'єру від простого солдата одного з римських легіонів до найвищих посад Римської імперії.
За деякими повідомленнями, у 227—228 роках наставником та вчителем Максиміна був видатний римський юрист [[Модестін]]. Максимін вступив до армії за правління [[Септіміус Северус|Септімія Севера]], привернувши його увагу величезним зростом (близько 2,5 м), надзвичайною фізичною силою та хоробрістю. У [[231|231 році]] керував підготовкою нового [[Legio IV Italica|IV Італійського легіону]]. Не обіймав високих державних посад, допоки не був призначений [[Александр Север|Александром Севером]] на посаду легата [[Верхня Германія|Верхньої Германії]]. Пізніше Максимін командував рекрутами з [[Паннонія|Паннонії]], що були невдоволені імператором Александром через малу платню та всебічне уникнення військових дій. Війська, серед яких був і 22-й легіон ''Primigenia'', очолювані Максиміном, вбили молодого Александра та його [[Юлія Мамея|матір]] у Могунтіаку (сучасний [[Майнц]], [[Німеччина]]) та разом з преторіанською гвардією проголосили Максиміна імператором. Їх вибір був неохоче підтверджений [[Сенат (Стародавній Рим)|Сенатом]], що не бажав мати імператора з низьким походженням. Син Максиміна, {{не перекладено|треба=Гай Юлій Вер Максим|текст=Максим|є=Gaius Julius Verus Maximus}}, також став цезарем.
=== Консолідація влади ===
Максимін ненавидівзневажав аристократів і був безжаліснийбезжалісним до тих, кого він підозрював у змові проти себе. Вінтому почавйого правління зпочалося із винищення близьких радників Александра. Деякі з його підозр підтвердилися;: було викрито дві змови проти Максиміна. Перша з них була організована під час Рейнської кампанії групою офіцерів, якихщо їх підтримувала група впливових сенаторів. Вони змовилися зруйнувати міст через [[Рейн]], залишивши Максиміна на протилежному березі, іа потім проголосити імператором сенатора Магна. Однак змову було викрито, а змовників страчено. В іншій змові брали участь [[Межиріччя|месопотамські]] лучники, прихильники Олександравбитого Александра. Вони планували зробити імператором Квартіна, алепроте їх лідер Македон змінив сторону та вбив Квартіна; — цей вчинок, однак, не врятував його власного життя.
=== Германська війна Максиміна ===
[[Криза Римської імперії у III столітті|Криза III століття]] (також відома як «Військова анархія» чи «Імперська криза») — період у [[235]]-—[[284]] рр., коли [[Римська імперія]] поступово розпадалася та була на межі зникнення;. Головними причинами цього явища були зовнішні вторгнення, внутрішня громадянська війна та, занепад економіки та зовнішні вторгнення.
Одним із методів укріплення свого авторитету Максимін вважав продовження великої германської війни, яку так невдало почав його попередник. Ще до Максиміна на [[Дунай|Дунаї]] було споруджено понтонний міст, зібрано велику армію, переважно з [[фракійці]]в, паннонців та [[іллірійці]]в. У кампанії також брали участь і першорядні сирійські стрільці та мавританські застрільники.: Самесаме це і обумовило успішний наступ. Коли римляни спочатку перейшли Рейн, вони швидко подолали спротив германських племен, в основному, [[Алемани|алеманів]]., Германіязавдавши зазналагерманцям страшного спустошення. АлеПроте коли римляни дійшли до лісової місцевості, вониними було зустрілизустрічено завзятіший спротив. Германці укрилися за великим болотом на території сучасної німецької земліаземлі [[Баден-Вюртемберг]], іта не давали бою римлянам., Арміязупинивши на деякийпевний час зупиниласяримську армію. Тоді Максимін сам на коні стрибнув у трясовину, ведучи військо за собою військо. У болоті розпочався бій, якийщо закінчився повним винищенням германського ополчення. Після перемоги Максимін взяв собі титул «ГерманікПереможець МаксимГерманський», зробив цезарем свого сина Максима зробив цезарем, а своїй дружині Пауліні надав статусу божественної.
Взимку [[235]]-—[[236]] рр. Максимін відвів свою армію до зимового табору [[Сірмій]] ({{lang-la|Sirmium}}) у [[Паннонія|Паннонії]] іта почав звідти готувати напад на германців, водночас воюючи з [[Даки|дакійцями]] та [[сармати|сарматами]]. ВінЗа деякими джерелами, він збирався завоювати всю Германію аж до самого [[Північне море|Північного моря]], але здійснити цей грандіозний план йому не вдалося: військові успіхи Максиміна не примирили з ним верхівку римського суспільства, римляни ненавиділизокрема варварасенаторів.
=== [[Гордіан I]] та [[Гордіан II]] ===
На початку [[238]] р. в римській провінції [[Африка (римська провінція)|Африка]], через здирство місцевих фінансових посадовців, корумпованість судів та неправдиві звинувачення проти деяких місцевих землевласників, спалахнуло загальне повстання. Землевласники озброїли своїх підлеглих та працівників та увійшли до ТіздраТісдра (сучасний [[Ель-Джем]], [[Туніс]]), де вбили прокуратора та проголосили губернатора провінції, Марка Антонія Гордіана Семпроніана ([[Гордіан I|Гордіана I]]) та його сина [[Гордіан II|Гордіана II]] імператорами. Римський Сенат одразу перейшов на їх бік, дав обом титул Августів і почав скликати римські провінції до підтримки цієї пари. Максимін зі свого боку, дізнавшись про це, негайно зібрав арміюсвоє військо та почав наступ на Рим.
Тим часом, вВ Африці, повстання проходило не так, як було заплановано. ЗНа заходузаході провінція Африка межувала з провінцією [[Нумідія]], чий губернатор, Капелліан{{не перекладено|Капеліан|||Capelianus}}, був запеклим ворогом Гордіана та на додачу до цього, контролював єдиний легіон в цьому районі — 3-й ''Augusta''. Він вирушив війною на [[Карфаген]] і з легкістю розбив місцеве ополчення, якещо захищало місто. Гордіан II загинув у битві, іа почувшийого звісткубатько, Гордіан І, дізнавшись про це, Гордіан[[Самогубство|вкоротив Iсобі віку]], повісивсяповісившись на власному поясі.
=== [[Пупієн]], [[Балбін|Бальбін]] та [[Гордіан III]] ===
Коли африканське повстання зазнало поразки, Сенат опинився у великій небезпеці. Виказавши очевидну підтримку обом Гордіанам, сенатори не могли розраховувати на милосердя Максиміна, коли той прибуде додістанеться Риму. УПеребуваючи у такому скрутному становищі, вони вирішили не підкорятися Максиміну і обрали із своїх лав двох імператорів — Пупієна та БалбінаБальбіна. КолиЩойно римський народ дізнався, що сенатори обралиновими імператорами двохбуло обрано двоїх [[Патрицій|патриціїв]]сенаторів, тобто тих, кого пересічні громадяни не дуже поважали, у місті почалися протестизаворушення, імператорськиха імператорський кортеж закидувалибув закидан палицями та камінням. РимськаТому, фракціяз надаваламетою перевагузаспокоєння онуку Гордіананаселення, ГордіануПупієном III,і черезБалбіном щобуло ввирішено Римінадати почалисятитул запекліцезаря вуличні13-річному бої.Гордіану Пупієн і Балбін не мали іншого виходуIII,з окрімродичеві призначення Гордіана IIIзагиблих цезаремГордіанів.
=== Поразка і смерть ===
ТимМаксимін часом Максимінстрімко виступив у похід до Риму, алепро в [[Акуїлея|Аквілеї]] його війська, що страждали від голоду та хвороб, загрузнули у несподіваній облозі міста, яке закрило ворота на знак своєї нелояльності до Максиміна. УЗрештою у квітні [[238]] р. преторіанська гвардія змовилася між собою вбитизадля вбивства Максиміна, аби уникнути довгої та безкінечної облоги і більше не спустошувати Італію заради ненависного тирана. Змовившись, вони опівдні наблизилися до імператорського намету. Максимін вийшов, аби поговорити з ними, але вони, не давши йому сказати ані слова, вбили його самого таспочатку його сина. Потім було вбито усіх полководців і прибічників Максиміна, а їхпотім трупиі залишилийого без похованнясамого. Голови Максиміна та його сина на списах були відправлені до Риму.
== Політика ==
Максимін подвоїв платню солдатам; цей, крокщо нарівніразом зіз постійними військовими діями, вимагаввимагало підвищення податків. ЗбирачіЦе податківзмушувало почализбирачів податків вдаватися до жорстоких методів та незаконних конфіскацій, все більше відвертаючи правлячий клас від простого народу. Також Максиміном було скасована політика лояльності щодо християн, запроваджена за Александра. Він безжалісно їх переслідував, а єпископ Риму, [[Понтіан]], так само як і його наступник, [[Антер]], загинули мученицькою смертю.
Максимін також скасував політику лояльності Александра щодо християн, які стали вважатися державними ворогами. Він безжалісно переслідував християн, а єпископ Риму, Понтіан, так само як і його наступник, Антер, загинули мученицькою смертю.
== Зовнішність ==
Античні джерела, від досить ненадійної «Історії Августів» до Геродіана, описують Максиміна як надзвичайно високу на зріст людину. Згідно з «Історією Августів» його зріст був близько 2,6 м, але сучасні історики беруть такі дані під сумнів такі дані. Проте Геродіан, сучасник Максиміна, описує його як просто високу на зріст людину, зазначаючи: «Він був такої страхітливої зовнішності та колосального зросту, що не можна його порівняти навіть з найсильнішими грецькими атлетами чи елітними воїнами-варварами». Хоча, скоріш за все, справжній зріст Максиміна залишиться загадкою історії, він безсумнівно був дуже високою людиною.
Деякі історики інтерпретують легенди про великий зріст Максиміна (так само як і іншу інформацію про його зовнішність, як, наприклад, надмірне потіння та надлюдську силу) як популярні стереотипні ознаки, що перетворюють його на стилізоване втілення варвара-розбійника або посилюють позитивне чи негативне враження, яке у цивільного населення викликає образ солдата.
|
