Дивіденди: відмінності між версіями

Останнє обмеження має на меті унеможливити вимивання капіталу товариств шляхом виплати акціонерам дивідендів. Оскільки капітал товариств (тобто внески його засновників і акціонерів) розглядається як гарантія задоволення можливих вимог кредиторів, закон створює механізми, направлені на збереження у власності товариства внесків акціонерів. Обмеження на виплату дивідендів є одним із таких механізмів.

 

 

Його імплементація в Україні страждає від двох дефектів:

# Статутний капітал акціонерних товариств формується за рахунок номінальної вартості усіх випущених товариством акцій. Однак внески акціонерів до капіталу товариств зовсім не обмежуються номіналом акцій. Навпаки, закон вимагає розміщувати додаткові акції не за ціною номіналу, а за ринковою вартістю. Ринова вартість акцій може перевищувати номінал в рази або в десятки разів. Для того щоб обмеження досягло своєї регуляторної мети, воно повинно включати не номінальну, а повну вартість акцій: [[номінал]] акцій плюс так званий емісійний дохід - суму перевищення ціни акції над її номіналом. Формула українського закону (номінал плюс резервний капітал) не забезпечує досягнення цієї мети, оскільки визначення резервного капіталу не включає емісійний дохід. Відповідно до Закону, резервний капітал є нічим іншим, ніж нерозподіленим прибутком минулих років, який обраховується в обліку товариства на рахунку під назвою "резервний капітал". Ця прогалина була усунена в законодавстві, скажімо, Великої Британії ще [[1948]] року, коли з метою визначення обмежень на виплату дивідендів емісійний дохід був включений до поняття нерозподілюваних резервів<ref>Companies Act (200), s. 831(4)(a), Davies, P. (2008) Principles of Corporate Law, p. 286</ref>, але не була усунена у Другій Директиві, яка залишає визначення таких резервів на розсуд держав-членів.