Електронна промисловість України: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок)
м офро з допомогою AWB
Lvova (обговорення | внесок)
м + link
Рядок 3:
На Україні Р. п. підлягає лише відповідним союзним міністерствам. Вона є наймолодшою галуззю промисловості як в Україні, так і в світі, але значення її вже величезне, а незабаром буде вирішальним для всього нар. господарства, бо Р. п. стає серцевиною всього машинобудування. Початки Р. п. в Україні припадають на 1896, коли у Сумах бельгійці збудували машинобудів. майстерні, що виробляли серед ін. телефонні й телеграфні апарати. Першу радіотелеграфну лабораторію відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, перша радіостанція була збудована в Миколаєві [[1914]]. Перші електростатичні генератори та прискорювачі протонів у СРСР були створені у 1930-их pp. в Укр. Фіз.-Техн. Інституті у Харкові, телевізія існувала з 1940 (в експериментальній формі). Радіопромисловість розвинулася в Україні в основному щойно після [[1945]]. У Дніпропетровському почалася масова продукція радіоприймачів у 1947, радіол — у 1952; магнітофони почали виробляти у Києві з 1949, телевізори — у Львові з 1958. Електронна промисловість створилася в основному в 1960-их pp. Львівський зав. кінескопів розпочав масову продукцію телевізійних рурок у 1954 і незабаром став підприємством всесоюзного і сх.-евр. значення; 1968 він почав продукцію рурок для кольорових телевізорів. Перший в СРСР компютер був збудований у Києві в 1950; серійне виробництво компютерів «Київ» почалося тут у 1959, керуючої електронної машини «Дніпро» — в 1961, електронної машини для інженерних розрахунків «Промінь» — 1962. Сумський зав. електронних мікроскопів та автоматів для хім. промисловості став до ладу в 1959. Сєвєродонецький приладобудів. зав. почав виробляти компютери та ін. електронні апарати з 1967. Продукція радіопромисловості України зросла за 1959 — 69 у 8 раз, електронної промисловості у 16 раз (дані неповні). Приладобудування розвинулося також гол. ч. по війні. Київ. зав. «Точелектроприлад» (1938) став масово виробляти різні електровимірювальні прилади, потенціометри та магнітометри у 1950-их pp. Ін. зав. контрольнотвимірювальних приладів збудовано в Харкові (два), Одесі, Львові («Теплоконтроль»), Житомирі («Електровимірювач»), Івано-Франківському (приладобудів.). Є також менші зав. Р. п. у Черкасах, Лубнях, Мукачеві, Луцькому, Луганському й ін. У 1963 було 14 підприємств приладобудування в УРСР, тепер — 18, не рахуючи спеціалізованих воєнних. Продукція Р. п. виробляється й «а багатьох ін. багатопрофільних зав.
 
Р. п. — працемістка і матеріалоінтенсивна промисловість, що не потребує багато металу та енергії. Натомість їй потрібна велика н.-д. база, експериментальні лабораторії і висококваліфіковані інженерно-техн. кадри. За даними 1966, Р. п. концентрувалася гол. ч. у Півд.-Зах. екон. районі (Київ, Львів). Тут вироблялося 78% приладів електровимірювання й 76% приладів контролю і регулювання технологічних процесів всієї продукції України. [[Фондовіддача]] й [[продуктивність праці]] тут була вища, ніж в усьому по Україні, а в Україні — вища, ніж в усьому СРСР (на 1 карб. основного капіталу 2,35 карб. продукції в УРСР і 2,27 карб, в СРСР). Розвиток Р. п. в УРСР, РРФСР і СРСР представлений у табл. З неї видно, що в Україні Р. п. зростала щороку на 19,5%, в РРФСР — на 13,8%, в СРСР — на 15,7%, тобто швидше, ніж розвивалася вся промисловість УРСР і СРСР.
 
Р. п. України тепер є на рівні Р. п. Чехо-Словаччини й Сх. Німеччини, тобто належить до найвище розвинутих галузів у всьому сов. бльоці, однак, порівняно з Зах., — відстає. У 1969 в Україні було встановлено лише 74 компютери, тоді як в Зах. Німеччині — понад 300, у Франції — навіть понад 500. За зах. приблизними даними СРСР нині продукує яких 500 — 600 компютерів на рік, Америка — 15 000. За планом на 1975 СРСР мав би продукувати не більше 2 000 компютерів. Невелика кількість великих компютерів, які СРСР вживає для вивчення космосу й у військ. справах, були складені поодинці, а ті дрібні компютери, що є тепер у серійному виробництві в Україні і в СРСР, є копіями зах. машин, виробництво яких на Зах. припинено ще у 1962. За офіц. сов. даними, у 1972 лише 65% продукції Р. п. СРСР відповідало світовому рівневі техніки. Багато виробів Р. п. СРСР нині імпортує з Японії, Англії, Франції, Італії, Швейцарії й Данії, а також з усіх країн Сх. Європи.