Которович Богодар Антонович: відмінності між версіями

Закінчив львівську музичну школу, рік -— у Львівській консерваторії. Звідти потрапляє до Московської консерваторії до класу знаменитого педагога Ю. Янкелевича.

[[1971]] -— ще студентом завоював 2 премиюпремію авторитетного конкурсу ім. Нікколо Паганіні в [[Генуя|Генуї]] та ім. Дж. Енеску (м. Бухарест).

Пізніше Которович мав ще дві символічні зустрічі з [[Паганіні]]: через 20 років він судив учасників генуезького конкурсу, а в травні 1999, коли маестро вирішив поставити крапку у виконавській кар'єрі, відіграв два аншлагових бенефіси в Національній опері на знаменитій скрипці Паганіні «Cannone» роботи [[Гварнері]] -— її на два вечори доставили до Києва спеціальним рейсом. Которович залишається єдиним скрипалем-неіталійцем, якому довірили цей інструмент.

[[1984]] -— створив інструментальний ансамбль "Київські солісти", що спочатку виступав в легкому жанрі — на літній естраді [[Маріїнський парк (Київ)|Маріїнського парку]].

[[1994]] -— викладач Консерваторії Сіднея (Австралія), але, незважаючи на відстань, його відсутність в Україні не відчувалася, а 1995 у Харкові відкрив Перший міжнародний конкурс юних скрипалів, що носить його ім'я.

Крім того, професор постійно очолював Український міжнародний конкурс скрипалів ім. Лисенка в Києві, а 2004 став артистичним директором ''Britten Kyiv Festival''.

"«Київські солісти"», де грають учні самого Которовича, є одним з кращих в Україні камерних оркестрів.

Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1985), премії ім. В.І. Вернадського (2000). Нагороджений орденом "«[[За заслуги]]"» III ступеню. За результатами творчої діяльності 1999 та 2000 стає двічі лауреатом престижної всеукраїнської премії “Людина«Людина року”року».