Піфос: відмінності між версіями

'''Пі́фос'''  (грець. πίθος) — давньогрецький глиняний глек яйцеподібної або кулястої форми, зазвичай, із широким горлом, яке накривалося цегляною чи камяною кришкою. Завдяки міцності, довговічності та своїм теплоізоляційним властивостям, піфос набув поширення у всьому Середземномор'ї, і довго слугував різним народам для зберігання й транспортування різноманітних товарів: зерна, вина, оливи, солоної риби тощо. В залежності від призначення, піфос мав різні розміри та форми. Найбільші з них були у два метри заввишки. Піфоси для транспортування мали пласке дно, дві, чотири ба навіть шість ручок для кріплення на кораблях та пересування. Стаціонарні піфоси для зберігання вина, оливи чи збіжжя мали конічне дно, бо закопувалися у землю.

 

 

 

Ця посудина стала широковідомою завдяки згадкам в байках про давньогрецького філософа-кініка [[Діоген]]а, в яких стверджувалося, що він там жив. «Діогенів піфос» у сучасному лексиконі означає відхід на деякий час від буденності і роздуми про тлінність життя.