Вікіпедія

Терещенко Микола Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м заміни з допомогою AWB
Denyss (обговорення | внесок)
1150 редагувань
вікіфікація, доповнення
Рядок 1:
[[Зображення:Микола-Терещенко.JPG|right|300px|thumb|Надгробок Миколи Терещенко на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] в [[Київ|Києві]]]]
'''Мико́ла Іванович Тере́щенко ''' ([[13 вересня]] [[1898]], с. [[Щербинівка (Золотоніський район)|Щербинівка]] [[Золотоніський повіт|Золотоніського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] — †[[1966]]) - український [[поет]] і перекладач.
'''Мико́ла Тере́щенко ''' ([[1898]] — †[[1966]]), [[поет]] і перекладач родом з Полтавщини. 1917 закінчив Золотоніську гімназію, навчався в Київ. Політехн. Інституті (1917 — 22) і на курсах іноземних мов. Друкується з 1918; спершу належав до груп символістів «Музагет», пізніше до літ. організацій «Комункульт», «Жовтень», а з 1927 до ВУСПП-у. 1925 — 34 був редактором ж. «Життя й Революція», під час другої світової війни працював на укр. радіостанції в Ташкенті, по війні — ред. Держлітвидаву України в Києві. У перших зб. поезій «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925) і «Мета й межа» (1927) Т. досягнув вершин своєї творчості, давши в них (поруч пересічних віршів) поезії глибокої філос. думки й мист. досконалости, але потім поступово перейшов на позиції соц. реалізму, і з кін. 1920-их pp. основними мотивами багатьох зб. його поезії стають праця, виробничі процеси тощо: «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Порив» (1932) та ін., як також мотиви рев. інтернаціоналізму — «Сенька-арсеналець» (1930), «Цень-Цань» (1930) та ін. й патріотизму за другої світової війни — «Дівчина з України» (1942), «Верба рясна» (1943), «Зорі» (1944). Той самий соцреалістичний характер мають зб. поезій Т. повоєнних pp.: «У битвах і трудах» (1951), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962). Т. багато перекладав, але змарнованість таланту відчувається також і в тенденційному підборі перекладів. Зокрема в його перекладах вийшли 3 зб. Е. Верхарна, антологія узбецької поезії, багато зб. перекладів з ін. авторів: О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, В. Маяковського, Д. Бєдного, Я. Купали, Я. Коласа, А. Міцкєвіча. Ж.-П. Беранже, В. Гюґо, Е. Потьє, Л. Араґона та ін. Найбільшим здобутком перекладницької діяльности Т. є його «Сузір'я франц. поезії» (І — II, 1971). Любов до світової літератури Т. виявив у популярних силюетах визначних письм. світу, вміщених у його ілюстрованому «Літературному щоденнику» (1966). ▼
 
== Дитинство ==
Народився у козацькій родині 1898 року в селі Щербинівка Кропив'янської волості Золотоніського повіту тодішньої Полтавської губернії. Змалку проявляв велику цікавість до читання та літератури, проте ніколи не виявляв зацікавлення сільським господарством. Батьки зархочували прагнення сина до освіти. Після початкової (сільської) школи '''Терещенко''' навчався в Золотоніській класичній гімназії, яку й закінчив 1917 року. Навчаючись у гімназії, зацікавився революційними ідеями та увійшов до юнацького соціал-демократичного гуртка.
 
== Переїзд до Києва та початок літературної діяльності ==
Після закінчення гімназії '''Терещенко''' переїхав до Києва (мешкав у будинку по вул. [[Вулиця Володимирська (Київ)|Володимирській]] № 49, де пізніше було встановлено мемореальну дошку на його честь; але до сьогоднішнього дня будинок не зберігся). Протягом 1917 — 1922 рр. навчався на хімічному факультеті [[Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»|Київського політехнічного інституту]]. В грудні 1918 року брав участь у повстанні проти гетьмана [[Павло Скоропадський|Павла Скоропадського]]. Закінчив курси французької мови. З 1918 р. починає друкувати вірші. У 1922 р. виходить друком перша збірка перекладів Терещенка — «Поезії» [[Верхарн Еміль|Еміля Верхарна]]. Перша збірка оригінальної поезії самого автора — «Лабораторія» — виходить у 1924 р.
 
== Поетична спадщина ==
▲'''Мико́лаСпершу Тере́щенконалежав '''до ([[1898]]груп — †[[1966Символізм|символістів]]), [[поет]] і перекладач родом з Полтавщини. 1917 закінчив Золотоніську гімназію, навчався в Київ. Політехн. Інституті (1917 — 22) і на курсах іноземних мов. Друкується з 1918; спершу належав до груп символістів «Музагет», пізніше до літ.літературних організацій «Комункульт», «Жовтень», а з 1927 до [[Всеукраїнська спілка пролетарських письменників|ВУСПП-у]]. Протягом 1925 — 341934 рр. був редактором ж.журналу «Життя й Революція», під час [[Друга світова війна|другої світової війни]] працював на укр.українській радіостанції в Ташкенті[[Ташкент]]і, по війні — ред.редактор Держлітвидаву[[Держлітвидав|Держлітвидав]]у України в Києві. У перших зб.збірках поезій «Лабораторія» (1924), «Чорнозем» (1925) і «Мета й межа» (1927) Т.'''Терещенко''' досягнув вершин своєї творчості, давши в них (поруч пересічних віршів) поезії глибокої філос.філософської думки й мист.мистецької досконалостидосконалості, але потім поступово перейшов на позиції соц.[[Соціалістичний реалізмуреалізм|соцреалізму]], і з кін.кінця 1920-ихх pp. основними мотивами багатьох зб.збірок його поезії стають праця, виробничі процеси тощо: «Країна роботи» (1928), «Республіка» (1929), «Риштування» (1930), «Порив» (1932) та ін.тощо, як також мотиви рев.революційного інтернаціоналізму — «Сенька-арсеналець» (1930), «Цень-Цань» (1930) та ін.тощо й патріотизму за другої світової війни — «Дівчина з України» (1942), «Верба рясна» (1943), «Зорі» (1944). Той самий соцреалістичний характер мають зб.збірки поезій Т.автора повоєнних pp.pоків: «У битвах і трудах» (1951), «Правда» (1952), «Щедра земля» (1956), «Ліричний літопис» (1958), «Літа і люди» (1960), «Серце людське» (1962). Т. багато перекладав, але змарнованість таланту відчувається також і в тенденційному підборі перекладів. Зокрема в його перекладах вийшли 3 зб. Е. Верхарна, антологія узбецької поезії, багато зб. перекладів з ін. авторів: О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, В. Маяковського, Д. Бєдного, Я. Купали, Я. Коласа, А. Міцкєвіча. Ж.-П. Беранже, В. Гюґо, Е. Потьє, Л. Араґона та ін. Найбільшим здобутком перекладницької діяльности Т. є його «Сузір'я франц. поезії» (І — II, 1971). Любов до світової літератури Т. виявив у популярних силюетах визначних письм. світу, вміщених у його ілюстрованому «Літературному щоденнику» (1966).
 
[[Микола Бажан]] зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність» '''Терещенка''', щоби навіки залишитися в українській поезії<ref>Череватенко Л. Незнаний Терещенко // Літературна Україна. — 1998. — 10 грудня (четвер).</ref>.
 
== Перекладацька діяльність ==
'''Терещенко''' багато перекладав, але змарнованість таланту відчувається також і в тенденційному підборі перекладів. Зокрема, в його перекладах вийшли три збірки Еміля Верхарна, антологія узбецької поезії, багато збірок перекладів інших авторів:
* з російської [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М. Лермонтова]], [[Некрасов Микола Олексійович|М. Некрасова]], [[Маяковський Володимир Володимирович|В. Маяковського]], [[Дем’ян Бєдний|Д. Бєдного]];
* з білоруської [[Янка Купала|Я. Купали]], [[Якуб Колас|Я. Коласа]];
* з польської [[Адам Міцкевич|А. Міцкєвіча]];
* з французької [[Ґійом Аполлінер|Г. Аполлінера]], [[Луї Арагон|Л. Арагона]], [[Барб'є Анрі-Огюст|О. Барб'є]], [[Барбюс Анрі|А. Барбюса]], [[Бассіс Анрі|А. Бассіса]], [[Белло Ремі|Р. Белло]], [[Беранже П'єр-Жан|Ж.-П. Беранже]], [[Блок Жан-Рішар|Ж.-Р. Блока]], [[Шарль Бодлер|Ш. Бодлера]], [[Буало-Депрео Ніколя|Н. Буало-Депрео]], [[Валлес Жюль|Ж. Валлеса]], [[Поль Верлен|П. Верлена]], Е. Верхарна, [[Віктор-Марі Гюго|В. Гюго]], [[Емманюель П'єр|П. Емманюеля]], [[Ежен Потьє|Е. Потьє]], [[Артюр Рембо|А. Рембо]] та ін.;
* зі словацької [[Жара Стефан|С. Жари]] та [[Ферко Мілан|М. Ферка]]
* з чеської [[Гора Йозеф|Й. Гори]], [[Карел Яромір Ербен|К.-Я. Ербена]] та [[Лисогорський Ондра|О. Лисогорського]].
 
Найбільшим здобутком перекладницької діяльности '''Терещенка''' є його «Сузір'я французької поезії» (І — II, 1971).
 
Енциклопедизм та ерудицію '''Терещенка''', його любов до світової літератури розкриває фундаментальна праця — «Літературний щоденник» («Дніпро», 1966). В цьому ілюстрованому виданні на кожен день припадає дата народження або смерті когось із плеяди письменників із усього світу.
 
У 1968 році у Києві на честь '''Миколи Терещенка''' названо вулицю.
 
===Література===
 
* {{ЕУ}}
* Дроздовський Дмитро [http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=517&Itemid=41 Людина з глибин традиції: До 110-річчя від дня народження Миколи Терещенка (1898 — 1966)] // Всесвіт. — 2008. — №11-12. — С. 183-186.
 
{{Вікіфікувати}}
 
[[Категорія:Персоналії Те]]
Рядок 12 ⟶ 37:
[[Категорія:Українські перекладачі]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
{{Lit-stub}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Терещенко_Микола_Іванович